ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Загадки театрального життя Кіровоградщини двадцятих років минулого століття. ФОТО

Загадки театрального життя Кіровоградщини двадцятих років минулого століття. ФОТО

Ті, хто згадує минуле свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», обов’язково з прикрістю згадають, що, мовляв, до Кропивницького через коронавірус так і не приїхала київська трупа театру імені Івана Франка. Втім, якщо погортати місцеву та центральну пресу 20-х років минулого століття в той час, коли Єлисавет (Єлисаветград) почав носити назву Зінов’ївськ і входив, як окружний центр, до Одеської губернії, можна почитати про Зінов’ївський робітничо-селянський театр, котрий теж носив ім’я Івана Франка і в доволі екстремальних умовах багато гастролював у межах теперішніх Кіровоградської, Одеської, Дніпропетровської та Запорізької областей.

…А почалося все з того, що відома театрознавиця Світлана Ушакова познайомила з цікавою вирізкою з невідомого видання. То було фото з невеличким підписом під ним: «Наші театри несуть проміння нової культури в далекі закутки. На фотографії актори Робсельтеатру ім. І.Франка при Зінов’ївській Політосвіті виїздять на села ставити вистави. Праворуч - білоруський поет Якуб Колас. Нещодавно минуло двадцять років його літературної діяльності. Білоруський уряд дав йому звання народного поета».

Якось, знайомлячись через Інтернет з загальноукраїнським щомісячним журналом «Сільський театр» №1 (11) за січень 1927 року, випадково знайшов згадану вище світлину й дещо просторішу інформацію під заголовком «На селах Зінов’ївщини. Пересувний Робсельтеатр ім. Франка, м.Бобринець, Зінов’ївської округи»У ній зокрема йшлося про те, що «Робітничо-Селянський театр Зінов’ївської округи в третій своїй подорожі, після кількох виступів у м. Бобринці» 21 грудня «влаштув виставу на Радгоспі «Совстрой»… До Будинку Освіти прибули підводи з Радгоспу… Чотири візники шарпнули віжками і весело покотили. Затягли пісню. Години за дві доїхали до «Совстрою». Там жителі розібрали акторів по хатах. «Срізь тільки й чути: «Приїхали Франківці, Франківці приїхали. Буде вистава». Почало темніти, почалася метелиця, а до театру посунули вже… Багато селян прийшло пішки з сусідніх сіл. О 6 годині помешкання театру переповнене…». Шкода, що дописувач під псевдо «Око» не вказує, яку саме виставу тоді так успішно ставили. До речі, харківська - на той час столична - газета даючи повідомлення з Зінов’ївська від 30 грудня 1926 року, писала: «Нещодавно в місті Бобринцях (так у тексті – авт.) робітники та селяни при урочистих обставинах подарували червоний прапор Робітничо-Селянському театру ім. Франка на Зінов’ївщині».

Цікаво, що в часописі «Нове мистецтво» в статті, де йшлося про завдання робітничо-селянських театрів – «обслуговування театром периферії, - переважно глибокої провінції, - подавати мистецькі зразки для драмгуртків сільбудів та хат-читалень» – Зінов’ївський робітничо-селянський театр називали як зразковий для всієї республіки.

Переглянути підшивки місцевої преси за двадцяті роки минулого століття та познайомитися з оцифрованими центральними виданнями тої пори вдалося за сприяння очільниці відділу мистецтв обласної універсальної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського Світлани Ушакової. Там доволі часто згадується Зінов’ївський РСТ імені Івана Франка, а згодом – театр імені Тараса Шевченка. Чи мова йде про два різні театри, чи про один, але перейменований, сподіваємося, що таки з’ясують майбутні дослідники.

А поки що широко відома інформація такого характеру. Мовляв Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка засновано в травні 1926 року у місті …Зінов’ївськ (нині Кропивницький), як пересувний Робсільтеатр імені Тараса Шевченка. Котрий - в свою чергу – утворився внаслідок реорганізації робітничого драматичного гуртка при заводі «Червона зірка» із залученням кількох професійних акторів. Серед них: Галина Ольшевська, Андрій Андрієнко, Василь Хмурий, Ольга Долинська, Леонід Задніпровський, Федір Костенко та інші. Саме вони і стали фундаторами театру і тривалий час працювали в ньому. Очолював цей РСТ актор і режисер Леонід Предславич (1897-1960). А в 1933 р. Наркомосвіти УРСР відрядив шевченківців у повному складі для обслуговування населення новоутвореної Чернігівської області. На початку ж 1934 року саме в Чернігові мандрівний театр нарешті отримав статус стаціонарного сценічного колективу.

Здавалося б усе зрозуміло. Втім, пані Світлана Ушакова звернула увагу на ту невідповідність фактам в працях чернігівських дослідників, що Зінов’ївський робітничо-селянський український пересувний драматичний театр, котрим від самого початку справді керував Леонід Предславич, «від першого дня свого заснування» носив не ім’я Тараса Шевченка, як вони стверджують, а Івана Франка.  До речі, сам Леонід Предславич на сторінках журналу «Сільський театр» ще по гарячих слідах навіть заголовком підписаної статті - «Пересувний робсельтеатр імені Івана Франка в Зінов’ївську» – це підтверджує. Крім того, розповідає, що під час організзації в середині травня 1926 його - тоді художнього керівника Одеського робсельтеатру – запросили «на посаду художнього керівника та головного режисера» до Зінов’ївського РСТ. У складі трупи було двадцять акторів. Репертуар: «Наталка-Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Маруся Богуславка», «Суєта», «Мірандоліна», «Ревізор», «Овеча криниця», «Гайдамаки», «97», «Комуна в степах». Щоправда, Леонід Предславич скаржиться, що колектив «за п’ять місяців дістав лише частину допомоги ОкрВИКу, а з 1 жовтня її зовсім не було». Попри негаразди «театр розвиває роботу по збиранню матеріалів про новий побут села та вивченню глядача. Пересувається РСТ по селах всіма способами сільського транспорту. На підводах, на човнах, а часом – і пішки. Де є можливість – залізницею». З п’яти місяців виступів, один припадає на Зінов’ївськ, а решта на периферію: Велико-Висківський, Ново-Миргородський, Ново-Український та Братський райони Зінов’ївщини. Та ще доволі неблизько за межами округи. Саме тому 20 жовтня до Зінов’ївська повернулися через Криворіжжя. З 17 травня по 12 жовтня дали 100 вистав. На Зінов’ївськ їх припало тринадцять. Цікаво, що «найбільше глядачів притягла вистава «Гайдамаки». Колектив РСТ за час мандрів мав тридцять відгуків та рецензій, побував у тридцяти трьох пунктах, спілкувався з колективами сільських драмгуртків.

Принагідно додамо, що їх тоді було чимало.  Зокрема, в Новгородці, Криничуватому, Березівці… В одній із тогочасних заміток розповідається про позитивний досвід «вистави просто на вільному повітрі». В іншій ідеться про те, що в «Червоно-Кам’янці драмгурток засновано ще 1918 році при «Просвіті». Ставили тоді п’єси виключно історичні, але з 1921 року поступово театр почав виставляти й революційні п’єси».

Тож доповненнями до статті Леоніда Предславича можуть слугувати й інші матеріали з щомісячних загальноукраїнських журналів «Сільський театр» 1926-1927 років. Зокрема, стаття «Робітничо-селянський театр на Зінов’ївщині», підписана Грицьком Квітком та Самуїлом Колчинським. У ній уточнюється, що «РСТ організовано 1926 року в лютому місяці за проводом окрполітосвіти» Мовляв проіснував він до червня 1927. На протязі 16 місяців театр обслуговував Зінов’ївську, Першотравенську, Криворізьку та частково Запорізьку округи. У червні 1927 за браком матеріальної бази, цебто дотації, театр був розпущений». Втім, уже в «серпні окружна Політосвіта знову відпустила дотації, й театр зміг продовжити свою працю». З інших публікацій відомо, що того ж місяця в Зінов’ївську «показували вистави членам спілки «Металіст». А потім, через місяць рушив у творчу подорож по Зінов’ївській окрузі. На уповноваженого призначено С.Г.Колчинського, а на художнього керівника Г.П. Квітко. Очевидно, що саме тоді з театру пішов Леонід Предславич. В його біографії далі значиться Харків. Але театр існував з тим самим репертуаром і, що цікаво, колективний фотопортрет Зінов’ївського РСТ вміщено на обкладинці першого новорічного номера «Сільського театру» за 1928 рік.  

Попри те, що в тогочасних журналах можна знайти статистичні таблиці, де прискіпливо викладено цифри про зарплату, переїзди, інвентар, афіші, оркестр, освітлення, костюми, реквізит, перуки, – історія Зінов’ївського РСТ, досі лишає по собі чимало «білих плям». Отож, попереду в дослідників театральної історії краю чимало цікавих відкриттів.

 Після сказаного. А як же Якуб Колас (1882-1956), запитаєте, про якого дотично до історії Зінов’ївського РСТ мова йшла вище? Відомо, що народний поет Білорусі писав про Івана Франка й Тараса Шевченка, перекладав їх твори на рідну мову. Про перебування ж його в Україні, й, зокрема, в нашому краї інформації, на жаль, знайти не вдалося. Втім, у Кропивницькому є вулиця цього «рідкісного білоруського поета, який почав писати про кохання після шістдесяти». А щодо того давнього фото… Чи було воно зроблене в Бобринці, чи в Зінов’ївську, чи десь зовсім в іншому місці, питання лишається відкритим, оскільки  Зінов’ївський РСТ був театром мандрівним.

Фото бібліотеки імені Дмитра Чижевського

432 0
НОВИНИ



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.