ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Випускниця кропивницького університету, яка працює в NASA, розповіла про свою роботу, Марс та космос

Випускниця кропивницького університету, яка працює в NASA, розповіла про свою роботу, Марс та космос

За приземленням (примарсненням?) марсоходу Perseverance у лютому 2021 року наживо слiдкував, напевне, увесь прогресивний свiт. Цей марсохiд, як i його попередникiв за марсiанськими програмами NASA, було створено науковцями та iнженерами Лабораторiї реактивного руху NASA (Jet Propulsion Laboratory, Калiфорнiя, США). У Лабораторiї реактивного руху у вiддiлi управлiння персоналом працює наша землячка Альона Донцова, випускниця мiської школи №19 та факультету економiки та менеджменту Кiровоградського нацiонального технiчного унiверситету. Бажаєте дiзнатися, як iноземцю, європейцю потрапити на стажування або на роботу в NASA, а також поступити до провiдного унiверситету Калiфорнiї? Спойлер: це реально, не просто, але реально. Можливо, вас також зацiкавить, якi фiльми про космос та NASA дивиться спiвробiтник NASA. Отже…

 «Персеверанс» – ювiлейний, п’ятий апарат Нацiонального управлiння з аеронавтики i дослiдження космiчного простору на Червонiй планетi. Наразi, вiн найновiший, найбiльш технологiчний та найкрупнiший iз марсоходiв NASA (а днями почав свою мiсiю Ingenuity – перший в iсторiї людства вертолiт для атмосфери iншої планети!). Усi марсоходи було створено у Лабораторiї реактивного руху (ЛРР) – окремому науково-дослiдному центрi NASA, розташованому у сонячному штатi Калiфорнiя поблизу Лос-Анджелесу.

Персонал Лабораторiї реактивного руху – однi з найкращих у своїй галузi вченi та iнженери свiту. Для того, щоб вони створювали найкращi у свiтi марсоходи, їм створюють максимально комфортнi умови роботи з точки зору мотивацiї, органiзацiї та продуктивностi роботи, вдосконалення та професiйного розвитку. Саме цими питаннями опiкується вiддiл управлiння персоналом HR-департаменту ЛРР, де працює випускниця та колишня аспiрантка факультету економiки та менеджменту Центральноукраїнського (Кiровоградського) нацiонального технiчного унiверситету Альона Донцова.

Iснує загальновiдомий вираз: «кадри вирiшують все». Насправдi, не зовсiм все, але, дiйсно, дуже й дуже багато вирiшують. Яким вдасться марсохiд – вирiшує кадровий склад Лабораторiї реактивного руху, а яким за якiстю та продуктивнiстю буде кардовий склад ЛРР – вирiшує HR-департамент органiзацiї. Тому внесок «єйч-арiв» у створення та запуск апаратiв NASA також вагомий.

– Панi Альоно, пiд час приземлення марсоходу «Персеверанс» де ви перебували, як слiдкували за подiєю?

– В цей час я перебувала вдома, так само, як переважна бiльшiсть спiвробiтникiв Лабораторiї. Iз березня минулого року ми працюємо дистанцiйно. Тому, як пiд час запуску роверу влiтку 2020 року, так й пiд час висадки роверу на Марс у лютому 2021 року, на офiсi працювали лише iнженери та науковцi, якi безпосередньо беруть участь у процедурах запуску та приземленi (навiть не всi тi, хто розробляв та будував ровер). Всi iншi насолоджувались моментом iз дому. Для нас розробили окремий портал, до якого можна було приєднатися та спiлкуватися iз колегами та спiвробiтниками. Схоже на платформу Zoom, але лише для працiвникiв Лабораторiї реактивного руху.

Але якби навiть не було карантину, якби ми усi працювали у звичному режимi, ми б все одно слiдкували за ровером iз наших домiвок. Рiч у тiм, що у такi моменти – визначнi для суспiльства та наукового середовища, до Лабораторiї приїжджає дуже багато преси, багато полiтикiв, багато вчених, у тому числi, iз iнших країн свiту. У зв’язку iз цим, коли проходять великi запуски або приземлення, адмiнiстрацiя обмежує кiлькiсть людей, якiм потрiбно знаходитись в лабораторiї, отже, бiльшiсть iз нас все одно не знаходиться фiзично на роботi.

Ми слiдкували за приземленням Perseverance онлайн, шiсть-сiм хвилин приземлення ми спiлкувались з колегами, робили фотографiї. До речi, потiм офiцiйна Instagram-сторiнка ЛРР перепостила багато фотографiй спiвробiтникiв, якi вони зробили, коли чекали на приземлення роверу, ви можете переглянути цi свiтлини.

– Якi ви вiдчували емоцiї, коли марсохiд успiшно приземлився, з чим можна порiвняти емоцiї?

– Навiть не знаю, iз чим порiвняти. Гордiсть. Радiсть. Задоволення. Тi декiлька хвилин, коли апарат знижувався в атмосферi Марсу, ти перебуваєш у надзвичайнiй напрузi, у надзвичайному хвилюваннi. Коли ровер приземлився – ти просто стрибаєш вiд щастя як дитина. Так, це сталося!
Чим займається ЛРР? Ми створюємо роботiв для космiчних програм NASA. Ми вiдправляємо роботiв на Марс, вiдстежуємо рiвень води на нашiй планетi, та працюємо над дослiдженням життя за межами планети Земля.
Ми зробили дещо, що iншi космiчнi центри не можуть зробити! Ти вiдчуваєш гордiсть, що працюєш на компанiю, яка створює речi, за якими у прямому ефiрi слiдкує увесь свiт. На компанiю, яка змiнює iсторiю освоєння космосу. Компанiю, яка рухає уперед науку.

– Попереднiй свiй марсохiд Curiosity NASA запустило в 2011 роцi, якраз коли ви закiнчили навчання в бакалавратi КНТУ. Чому ви обрали саме спецiальнiсть «управлiння персоналом»?

– Ще коли я навчалась у школi, я була президентом рiзних шкiльних парламентiв, й у мене завжди гарно виходило спiлкуватися iз людьми. У той же час, у мене був аналiтичний склад розуму, i школу я закiнчила iз «золотою» медаллю. Тому я шукала професiю, де можна поєднати два напрями: аналiтичнi здiбностi та роботу iз людьми. Ми разом iз батьками продивились, якi спецiальностi пропонують в унiверситетах нашого мiста, – я не хотiла їхати навчатися в iнше мiсто, – та зупинили вибiр на спецiальностi «управлiння персоналом» КНТУ. Моя мама мала великий вплив на мiй вибiр, оскiльки вона за спецiальнiстю економiст й успiшний пiдприємець. Ми планували, що я продовжу розвиток сiмейного бiзнесу й спецiальнiсть «управлiння персоналом» допоможе менi у цьому.

– Пiд час навчання в унiверситетi проходили стажування за мiжнародними програмами?

– Можливостi такi були, але я лише один раз скористалась програмою Work and Travel USA. В 2010 роцi я три мiсяцi працювала в США за цiєю студентською програмою. Iншi стажування пiд час навчання я проходила в Кiровоградi: на «Радiозаводi», на заводi «Iм. Таратути».

– Англiйську мову самi вивчали, чи хтось пiдказав, що це дуже потрiбна в життi навичка?

– В школi я вивчала англiйську та нiмецьку, але, чесно кажучи, iноземна мова явно не була моєю сильною стороною. Work and Travel трохи допомiг iз англiйською, так. Але такi стажування вони не навчать вас iноземнiй мовi, не навчають правилам, граматицi тощо. Вони можуть полiпшити розмовний рiвень, для цього дуже корисно перебувати в iншомовному середовищi. Серйозно вивчати англiйську я почала, коли переїхала до США. Перше, що я там зробила – пiшла до мовної школи.

– Стажування за програмою Work and Travel надихнуло переїхати до США?

– Нi, це не пов’язанi подiї. Ще до Work and Travel я багато подорожувала країнами Європи, iншими країнами свiту. Тодi я розглядала поїздку до США як спосiб подивитися свiт, не бiльше. В 2014 роцi наша родина вирiшила, що менi буде краще переїхати до iншої країни. Це одна iз причин, чому я вирiшили переїхати до Америки – бiльше можливостей та бiльше стабiльностi.

– Отже, як ви потрапили на роботу до Лабораторiї реактивного руху NASA, ще й за своєю унiверситетською спецiальнiстю?

– Чесно кажучи, я навiть й мрiяти не могла, що колись буду працювати в NASA. Тато за першою освiтою фiзик, новини космосу та NASA завжди були частиною нашої родини. Ми завжди слiдкували за успiхами NASA. Тому, вже знаходячись в Америцi, я почала слiдкувати за вакансiями NASA. Тут все вiдкрито. Усi вакансiї публiкуються вiдкрито, кожен може побачити вакансiї в Iнтернетi та подати заявку на вакансiю…
Перший рiк перебування в США я лише навчалась у мовнiй школi. Через рiк я поступила до Унiверситету Калiфорнiї у Лос-Анджелесi (знаменитий UCLA) й отримала там сертифiкат по бiзнесу та бухгалтерiї. Я легалiзувала усi свої дипломи з України: диплом бакалавра Кiровоградського нацiонального технiчного унiверситету та диплом магiстра Одеського нацiонального економiчного унiверситету. Потiм я почала працювати у компанiї, пов’язанiй з авiацiйним бiзнесом. Компанiя продає авiакомпанiям мультимедiйний контент, який потiм транслюють пасажирам пiд час перельотiв. Ми спiвпрацювали iз вiдомими свiтовими брендами: Disney, American Air lines, Delta Air Lines та iншi. Це була моя перша робота в США, яка також була врахована при iнтерв’ю в NASA.
Я слiдкувала за вакансiями NASA, була сконцентрована на тому, щоб отримати роботу за своєю спецiальнiстю та подавалась на такi вакансiї. Зрештою, вони запросили мене на iнтерв’ю.
Iнтерв’ю тривало бiля семи годин та складалось iз спiлкування iз рiзними людьми та вирiшення практичних задач (кейсiв).
Мене тестували на предмет того, що я робитиму в рiзних робочих ситуацiях.
Якщо не помиляюсь, на цю посаду претендувало близько 500 пошукувачiв. Але вирiшили найняти мене. У нашому вiддiлi, де працює понад 30 осiб, я – єдиний iноземець.

– Зараз ви навчаєтесь в магiстратурi, яка процедура вступу до унiверситету в США для iноземця?

– Так, зараз я закiнчую навчання за ступеню МВА в Унiверситетi Пiвденної Калiфорнiї (USC) – це великий приватний унiверситет. Моя програма має назву «Магiстр дiлового адмiнiстрування для лiдерiв», програма концентрована на фiнансах та стратегiї розвитку компанiї. Це одна з топ-МВА програм в США.
Це буде моєю першою вищою освiтою в США, до цього я користувалась своїми українськими дипломами: дипломом бакалавра КНТУ та дипломом магiстра Одеського економiчного унiверситету. Цi два дипломи (перекладенi) я надавала при прийому на роботу до NASA.
До речi, я один рiк навчалась в аспiрантурi КНТУ. Пiсля закiнчення магiстратури в Одесi я повернулась у мiсто, майже два роки працювала в продажах в регiональному представництвi «МТС», потiм поступила до аспiрантури, а згодом я переїхала до Америки.
Поступити не дуже складно, але вступ вимагає плiдної пiдготовки (щонайменше шiсть мiсяцiв). Менi потрiбно було написати листа про свiй досвiд роботи, написати есе про себе (точнiше, потрiбно аргументувати: чому вони мають зарахувати до унiверситету мене, а не когось iншого), скласти iспит iз англiйської мови (TOEFL, оскiльки я студент-iноземка), та надати перелiк предметiв iз оцiнками iз попереднiх унiверситетiв (КНТУ та ОНЕУ). Далi мене запросили на вступне iнтерв’ю. Через два тижня я отримала листа: мене зараховано до унiверситету.
Програма розрахована на один рiк навчання, якщо ви студент звичайної денної форми. Але, якщо ви працюєте та не маєте можливостi перебувати в унiверситетi щодня, ви можете самi коригувати графiк навчання. Наприклад, на деннiй формi протягом тижня студенти мають 25 годин навчання. Я маю «набрати» тi ж самi 25 годин, але в iнший час. В моєму випадку я навчаюсь з 8.00 до 18.00 в п'ятницю та суботу. Тобто, рiчну програму МВА я вивчатиму майже два роки, але я проходжу повний курс.

– На однiй iз наукових конференцiй для студентiв ЦНТУ ви розповiдали, що серед ваших службових обов’язкiв: мотивацiя та навчання спiвробiтникiв; питання продуктивностi працi спiвробiтникiв тощо. Але ж в NASA працюють дорослi, грамотнi, самостiйнi люди. Невже вони самi не розумiють своєї мотивацiї? Невже їх потрiбно водити за ручку на навчання?

– Дiйсно, в NASA працюють однi iз найкращих вчених та iнженерiв свiту. Усi вони надзвичайно розумнi люди, але, у той же час, вони дуже сконцентрованi на проектах, над якими працюють, iншi питання для них можуть бути не настiльки цiкавi.
Уявiть, наприклад, ви працюєте над проектом марсоходу. Проект розрахований на тривалий промiжок часу: п’ять-сiм рокiв. Весь цей час ви повнiстю сконцентрованi на успiшностi проекту. Ваша головна мета – зробити так, щоб усе працювало та запустити ровер на Марс. В такi моменти не кожна людина думає над питанням власної кар’єри через п’ять-сiм рокiв.
Ми у вiддiлi HR дивимось на ситуацiї, в яких проявляються тi чи iншi здiбностi людини, та з часом пропонуємо людинi таку роботу, яка може максимально розкрити їхнi здiбностi, їхнiй потенцiал.
У нашому вiддiлi я також роблю аналiз робочої сили та порiвнюю показники iз середнiми показниками по галузi. Якщо у нашiй органiзацiї людина обiймає певну посаду п’ять-десять рокiв, а в iнших компанiях на такiй самiй посадi люди у середньому працюють чотири роки, виникає питання: чому наш спiвробiтник «застряг» на одному мiсцi? Чому люди звiльняються?
Також я займаюсь плануванням робочої силi. Нам потрiбно розумiти, скiльки людей звiльнiться iз NASA iз рiзних причин: вихiд на пенсiю або переїзд до iншого мiста. Завдяки плануванню ми можемо передбачити заздалегiдь скiльки людей ми повиннi найняти на роботу або пiдготувати до посад iснуючих працiвникiв. Можливiсть для спiвробiтникiв рухатись угору кар'єрним сходинками допомагає нам, працiвникам HR, пiдвищити продуктивнiсть усiєї органiзацiї, такi працiвники мають мотивацiю проявляти свої здiбностi для того, щоб отримати пiдвищення.
Ми проходимо до кандидатiв й говоримо: через п’ять рокiв буде можливiсть посiсти таку-то посаду, вам цiкаво? Дехто вiдповiдає, що вiн вже займаються улюбленою справою, тому не цiкаво. Але якщо цiкаво – наш вiддiл має допомогти претенденту iз навчанням, щоб через п’ять рокiв вiн вiдповiдав посадi. Але навiть така пiдготовка не гарантує посади – вакансiї вiдкритi для усього свiту, i, зрештою, на посаду буде обраний найкращий iз претендентiв.
Також наш вiддiл розвиває менторськi програми. Наприклад, компанiя наймає на роботу випускника унiверситету. (Або студента: стажування в NASA є дуже престижним й вiдкриває молодим спецiалiстам багато дверей). Звiсно, учорашнiй випускник iнколи не знатиме, що робити, iнколи боятиметься щось робити. Iнша рiч, коли у нього буде наставник (ментор), людина, що має досвiд 15 рокiв роботи у визначенiй сферi. До якого можна пiдiйти, задати питання, поцiкавитись, як краще зробити. Такi менторськi програми допомагають молодим спецiалiстам отримати впевненiсть у своїх силах та здiбностях, готують їх для майбутньої роботи.
Коли вченi стають наставниками для студентiв, вони можуть розвивати свої лiдерськi здiбностi, якi допоможуть їм у подальшiй кар’єрi. Крiм цього, деякi вченi просуваються службовими сходинками та стають керiвниками, отримують у своє пiдпорядкування вiддiли або колективи понад 20 чоловiк. Одна рiч, коли ти працював iнженером проекту та виконував свою роботу за проектом – для цього потрiбнi певнi професiйнi якостi. Iнша рiч – керувати вiддiлом 20 осiб, для цього потрiбнi додатковi професiйнi якостi; а для керiвництва декiлькома вiддiлами чисельнiстю понад 100 осiб – ще бiльше навичок та якостей. Тепер ти не просто виконуєш свою роботу, пiдлеглi приходять до тебе за порадами, й порадами не лише по роботi. Наш вiддiл допомагає спiвробiтникам опановувати новi навички та стати лiдерами свiтового рiвня. У ЛРР ми придiляємо значну увагу розвитку персоналу i їх лiдерських здiбностей.
Будь-якiй людинi iнколи потрiбна допомога. Особливо, коли ти весь час працюєш над одним й тим самим проектом, тобi потрiбен погляд зi сторони. Звiсно, ми не за ким не бiгаємо та не тягнемо за ручку навчатися, захоче людина навчатися, чи нi – це її особистий вибiр. Кожен сам вiдповiдальний за свою кар’єру. Але як органiзацiя ми пропонуємо допомогу та надаємо можливостi для розвитку.

– «Вiддiл управлiння персоналом ЛРР». Важко управляти вченими зi свiтовим iм’ям?

 – О, це не легко. Вони знають свою роботу краще, нiж будь-хто на планетi. У той же час, ми маємо бути впевненими, що вони отримують задоволення вiд роботи, вiд органiзацiї, де працюють, що вони мотивованi й далi працювати та розвиватись, створювати надзвичайнi речi та робити надзвичайнi вiдкриття, якi здивують увесь свiт. Щоб нашi вченi могли дивувати свiт, ми маємо створити для них найкращу робочу атмосферу.

– До речi, у фiльмах, художнiй лiтературi часто використовується стереотипний образ вченого як неуважної (розсiяної) людини. Пам’ятаєте «От так неуважний» Самуїла Маршака, там прообразом персонажу послужив вчений.

– Думаю, це мiф. Нашi вченi дуже сконцентрованi на даних, на цифрах, на своїх проектах. Вони живуть своїми проектами. Розсiянiсть притаманна кожнiй людинi у тiй чи iншiй ступенi. Не думаю, що вченi бiльш неуважнi, нiж звичайнi люди.

– Також на тiй конференцiї ви розповiдали, що кожного лiта в ЛРР стажуються тисячi студентiв, у тому числi, з iнших країн. Якi вимоги до стажистiв? Наскiльки складно буде студенту з України потрапити на стажування до NASA?

– Не складнiше, нiж студенту з iншої країни, якщо вiн вiдповiдатиме вимогам. Ми наймаємо стажистiв з усього свiту. Всi пропозицiї ви можете побачити на сайтi NASA, там перелiчено багато рiзних програм стажування.
Все публiчно, але не все просто. Головна вимога – науковий проект, яким займається студент чи аспiрант, повинен узгоджуватись iз програмою, на яку вiдкрито набiр стажистiв, та повинен зацiкавити науковцiв NASA, якi працюють над цiєю програмою. Наприклад, програма марсоходу. Вiдповiдно, науковi дослiдження або розробки стажиста повиннi мати вiдношення до робототехнiки, систем управлiння, передачi даних, програмування тощо. Все, що може принести користь проекту.
Про досконалу англiйську мову стажиста я навiть не кажу, це апрiорi.
Iз документiв пошукувач надає лише своє резюме та мотивацiйне есе, де має написати, чому запросити на стажування мають саме його, та якою буде користь NASA вiд його наукового проекту.
Студентам з України, якi хотiли б пройти стажування в NASA, я б порадила, перше за все, сконцентруватися на тому, що ви вивчаєте, та слiдкувати за науковими роботами вчених NASA, якi займаються тiєю ж тематикою, що й ви. Напишiть їм листа, зацiкавте своєю науковою роботою. Запросiть вченого NASA на свою наукову конференцiю. Вони доволi вiдкритi люди, якщо проект дiйсно вартий уваги й пов’язаний iз їхньою науковою тематикою – їх легко зацiкавити. В наш час вiдбуваються особливо багато онлайн-конференцiй, я вважаю, для студента це величезна можливiсть контактувати iз науковим свiтом. Слiдкуйте за науково-технiчними конкурсами NASA та берiть в них участь.

– Виходить, NASA дотримується достатньо вiдкритої полiтики щодо найму iноземцiв. Вас перевiряли, чи не є ви агентом спецслужб iнших країн?

– Iноземцiв наймають на роботу так само, як i громадян США. Усi без винятку спiвробiтники проходять так званий Background check – перевiрку попередньої роботи, перевiрку даних особи, чи не мала людина кримiнальної активностi. У принципi, процедура Background check характерна для усiх компанiй Америки, у тому числi для приватних, тут немає рiзницi, NASA чи iнша органiзацiя.
Додатково ми усi проходили окрему перевiрку, яка надає доступ до службової iнформацiї: рiвень доступу №1, №2 або №3. Так, мене перевiряли державнi служби США, на розвiдку iнших країн я не працюю.
Кожен спiвробiтник отримує персональний пропуск (бейдж), на якому записано рiвень допуску. Переважна бiльшiсть iз нас має рiвень №1. Рiвень №3 має лiмiтована кiлькiсть людей, якi, здебiльшого, працюють в окремiй будiвлi. Для вчених та iнженерiв можуть бути обмеження доступу до певної iнформацiї щодо дослiджень, якщо недостатнiй рiвень допуску, але, якщо казати про бiзнес-посади, проблем немає. Я по собi бачу: я маю доступ до усiєї iнформацiї, яка менi потрiбна для роботи.

– В рамках кампанiї «Вiдправ своє iм’я на Марс» NASA пропонувала мешканцям Землi заповнити певну форму, отримати персональний «квиток», а потiм iмена цих людей занесли на чiп пам’ятi, прикрiплений на марсоходi Perseverance. Своїм спiвробiтникам ЛРР пропонувала щось цiкаве iз точки зору запису до iсторiї?

– Ми не маємо спецiальних привiлеїв. Спiвробiтники Лабораторiї так само брали участь в акцiї, як i майже 11 мiльйонiв iнших людей. Я також вiдправила своє iм’я на Марс, як усi iншi…
Хоча, деякий привiлей у нас є – дивитись, як створюють ровери, спiлкуватися iз вченими та iнженерами проекту. Тут, звичайно, спiвробiтники ЛРР мають можливiсть, якої не мають iншi: ти можеш пiти до лабораторiї проекту подивитись, як будують ровер та сфотографуватися на фонi роверу.

– Ви дивитесь фiльми, серiали про космос, про NASA? Якщо так, якi картини ви вважаєте найбiльш реалiстичними?

– Я дивилась багато рiзних фiльмiв про космос, всiх й не перелiчити…
Що запам’яталось у фiльмi «Iнтерстеллар» – там багато наукових дiалогiв на специфiчнi теми, якi не всiм людям зрозумiлi. Але це дуже розповсюджене у нас в Лабораторiї явище! На конференцiях вченi так й розмовляють, використовуючи багато спецiальних технiчних термiнiв, якi стороннiм слухачам не зрозумiлi (тому що вони дуже захопленi своїми проектами). Досить часто вони самi себе зупиняють й пробують перейти на зрозумiлу мову.
Що цiкаве по фiльму «Прихованi фiгури» (картина розповiдає про групу афро-американок, яка проводить для NASA математичнi обчислень, необхiднi для запуску перших пiлотованих космiчних апаратiв – прим.)… Оскiльки наша Лабораторiя розташована бiля Голiвуду, ми домовились iз продюсером фiльму прийти до нас й презентувати картину наживо в NASA. Для усiх спiвробiтникiв ЛРР це була подiя. Фiльм знято на основi реальних подiй, картина дуже правдива, але вона показує те, як працювали у минулому. Давно вже все по-iншому, давно вже усi розрахунки комп’ютеризовано, проте у фiльмi однозначно реалiстично показанi вiдношення мiж людьми.
Я вважаю дуже сильною картину «Перша людина» про Нiла Армстронга. Там показано багато речей, якi часто залишаються поза увагою людства при запусках космiчних апаратiв.
Здебiльшого фiльми, серiали про космос показують вже готовий результат. Бiльшiсть людей бачать лише результат. У нас в ЛРР працює бiля 7000 чоловiк. Звичайно, не всi працюють над проектом «Марс», у нас багато рiзних проектiв, але все одно, величезна кiлькiсть людей працювали й працюють над тим, щоб створити ровер, запустити його у космос, зробити так, щоб вiн долетiв, приземлити на Марс, розгорнути роботу на поверхнi планети. Скiльки роботи зроблено, скiльки людей залучено, але, все одно, в Iнтернетi ви найчастiше побачите лише два прiзвища: керiвника проекту та лiдера програми.
Фiльм «Перша людина» показує: навiть що Нiл Армстронг став першою людиною, яка ступила на поверхню Мiсяця, навiть якщо вiн є астронавтом, про якого ми пам’ятаємо (а хто зараз зможе без «Гуглу» назвати прiзвища ще двох астронавтiв «Аполону 11»? – прим.), йому допомагала велика кiлькiсть людей, але про них ви майже нiчного не знаєте. Над тим, щоб ця подiя вiдбулась, працювало багато людей, й картина розповiдає про них.

***

Вiд автора: спецiально виношу окремим рядком пораду Альони Донцової для студентiв або школярiв, якi живуть технiкою, космосом, сучасними технологiями та знаходяться у пошуку себе. Якщо ви раптом зневiрились та вважаєте свою метою недосяжною, то…

Альона Донцова, спiвробiтник Лабораторiї реактивного руху NASA: «Коли я приїхала до США, моя англiйська була далеко не iдеальною, i я ще не знала, де працюватиму. Але все вирiшує мотивацiя. Ти маєш знати, чого хочеш, та бути концентрованим на досягненнi мети. Якщо мета працювати в NASA – це реально, я щодня бачу сотнi людей, якi хотiли потрапити до NASA – вони досягли своєї мети. Мрiї втiлюються, якщо над цим працювати. Одне iз гасел нашої органiзацiї: We're Not Just Dreamers, We're Doers. Ми не лише мрiємо, ми дiємо. Та втiлюємо мрiї у життя».

Читайте також: Весна перемогла: квітковий рай у Кропивницькому

9382 0
НОВИНИ



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.