ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Вiд хобi до професiї: мешканка Кропивницького подiлилася власною iсторiєю. ФОТО

Вiд хобi до професiї: мешканка Кропивницького подiлилася власною iсторiєю. ФОТО

21 листопада минулого року у кропивницькому просторi Krop:Hub, уже звичнiй локацiї для культурних заходiв, мiсцевi кiномани зiбралися на перегляд стрiчки нової французької хвилi – “400 ударiв”. Перед початком картини присутнi за чашкою чаю поринули в мiнi-екскурс кiнематографу 50-60 рокiв минулого столiття. Пiсля перегляду жваво обговорювали побачене й iсторiю режисера Трюффо, бо ж кiно – автобiографiчне. 

Вiдтак провели ще три кiнозустрiчi. На кожнiй iз них дивилися актуальне кiно, знайомилися з творчiстю режисерiв та епохами, в якi вони творили. Так, власне, за сприяння хабу i створили кiноспільноту Krop:Cinema, яка нинi в умовах карантину функцiонує онлайн.

Очiльниця спiльноти кiнопродюсерка Гульфiя Шарiпова розповiла про тонкощi кiнематографiчного ремесла i про власний шлях до професiї.

Гульфiя – засновниця i директорка кiношколи Midpoint, викладачка кiнознавства i керiвниця Молодiжного центру спiлки кiнематографiстiв у Башкирiї. Кiнознавиця вiдзняла три власних короткометражки i працювала над близько 50 фiльмами короткого метру.

Жiнка тривалий час жила в Кропивницькому, що тодi носив iншу назву.

“Переїхали у тодiшнiй Кiровоград у 90-ому роцi, коли менi було вiсiм рокiв. У мене тато вiйськовий, служив у запасi, i ми тут отримали картиру. Закiнчила мiсцеву школу. Ще десять рокiв тут працювала, а потiм поїхала до Башкирiї, звiдки в мене, власне, й родичi. Приблизно 20 рокiв прожила у тепер уже Кропивницькому. На землю предкiв, до Башкирiї, поїхала згодом, завжди хотiла там пожити, у мене всi звiдти. Батьки нинi тут, у Кропивницькому живуть, i друзi теж. Мiсто дало менi хорошу базу”, – зазначила панi Гульфiя.
Власне покликання кiнопродюсерка знайшла не вiдразу. Неодноразово змiнювала професiї, перш нiж потрапила за лаштунки кiновиробництва. 

“Ким я тiльки не працювала. У кризовий 2008 рiк я змiнила чотири робочих мiсць за рiк. Навiть не сподiвалася, що колись потраплю у кiно. Просто у мене було шило в одному мiсцi. Я закiнчила фiнансовий факультет тодiшнього Кiровоградського технiкуму статистики. Вiдтак працювала в таксi, була баристою, торговим представником, продавчинею. Працювала багато i роботи не боялася. Проте завжди хотiла побачити i спробувати бiльше. Потiм поїхала до родичiв до Уфи. Я думала, чим хочу займатися. I от чомусь подумала i вирiшила – було б непогано спробувати кiно. Це бажання було поза реалiями, але воно засiло в головi. А що менi може завадити, правильно? Чим хочу займатися – кiно! У мiстi була кiношкола, я пiшла туди навчатися”, – зауважила кiнознавиця.
За словами Гульфiї Шарiпової, нiколи не буває запiзно. Їй було тридцять рокiв, коли зрозумiла, чим по-справжньому хоче займатися. Тож, кiнематографiстка радить не хвилюватися, якщо складно знайти справу до душi. Головне – не тупцювати на одному мiсцi, а займатися хоч чимось, здобувати досвiд i кориснi навички.

До власної професiї непомiтно для себе Гульфiя йшла ще з дитинства.

“У мене це було у форматi хобi. Ще до перебудови малою я брала у батькiв один рубль i бiгла до магазину “Вiзит”, що на Ковалiвцi. Там я купувала морозиво, а решту витрачала на кiно. Добiгала до екс-кiнотеатру Дзержинського на Дворцовiй, брала квиток у перший ряд та iз задоволенням дивилася фiльм. Потiм якщо стрiчка припадала менi до душi, я йшла на повторний сеанс. Дивилася вельми багато фiльмiв, купувала журнали про кiно, бiгала до подружки, щоб разом переглянути якусь картину. Менi дуже подобалося пiд час перегляду кiнофiльмiв спостерiгати за реакцiєю людей. I нинi для мене найлiпше у кiноклубах – це можливiсть не просто розказати щось глядачу, а прослiдкувати за його реакцiєю. “Зайде чи нi”, як то кажуть”, – подiлилася Гульфiя Шарiпова.
Аби створити власну кiношколу панi Гульфiї довелося докласти чимало зусиль, зокрема, долучатися до усiляких проєктiв, творчих iнiцiатив i багато працювати.

“Я завершила режисерський курс, який тривав три мiсяцi. Викладали основи сценарної майстерностi, режисури. Цього було достатньо для того, щоб вiдзняти одну власну короткометражку. Опiсля я не пiшла зi школи, де проходила навчання. Була готова багато i безкоштовно працювати, знаючи, що таким чином я здобуваю досвiд. Багато всього робила на волонтерських засадах, розумiючи, що це все давало достоту практики. Пiзнiше вiдчула потребу органiзувати власну кiношколу. Менi потрiбнi були новi знання. Тож, я домовилася iз викладачами i розробила власну систему онлайн-навчання”, – розповiла кiнопродюсерка. 

Панi Гульфiя переконана, що найбiльша проблема кiнематографiстiв-початкiвцiв – вiдсутнiсть вiри та пiдтримки з оточення. За бажання завжди можна знайти шлях. Для охочих стати частиною кiноiндустрiї кiнознавиця запропонувала два способи це зробити.

“Є два шляхи. Перший – класичний. Ви щось собi знiмаєте, самостiйно освоюєте певні програми i вступаєте у творчий вуз. Наприклад, у Карпенка-Карого. Проте для цього все одно необхiдна творча папка. Треба iз чимось туди йти. Є другий спосiб. Власне, той, по якому я пiшла. Необхiдно самостiйно шукати викладачiв i створювати мережу однодумцiв. Хоча я все ж таки за освiту. Хто б i що не говорив, це важливо, i та база, яку дають пiд час навчання, необхiдна. Такi люди, як-от Тарантіно, Бессон – це самородки, виключення з правил. У них за плечима колосальна самоосвiта. Надолужити можна за допомогою працьовитостi та наполегливостi”, – висловила думку кiнематографiстка.
Пані Гульфія зазначила, що варто просто спробувати знімати щось, аби зрозуміти, чи взагалі подобається сфера кіно, адже працювати в кіновиробництві без любові до кінематографу вельми складно.

545 0
НОВИНИ



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.