ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

У Кіровограді дружини й діти загиблих військових не їздять за пільговими квитками через хамство водіїв

У Кіровограді дружини й діти загиблих військових не їздять за пільговими квитками через хамство водіїв

Неоголошена війна на Сході нашої країни зробила сиротами чимало українських сімей. І мабуть, ще не скоро загояться рани в їхніх серцях. Максимальних зусиль у тому, щоб родини загиблих учасників АТО нічим не були обділені й вчасно отримали соціальний захист, має докласти влада. Кіровоградщина - одна з лідируючих областей України за кількістю загиблих військових. Місцева влада як може піклується про їхніх овдовілих жінок та осиротілих дітей. Чиновники навіть видали родинам загиблих пільгові квитки на проїзд у громадському транспорті. Пред’являючи їх у маршрутках, дружини й діти загиблих героїв мають право на безкоштовний проїзд. 

Проте як стало відомо редакції «РК», вони ними практично не користуються. Однією з головних причин дружини героїв називають хамство водіїв у відповідь на пред’явлений пільговий квиток.

Ірина, вдова прикордонника Андрія Матвієнка, розповіла, що не використала проїзний жодного разу.

«Нам ці квитки на проїзд видали, але я ним не користувалася. Я знаю про ситуації, коли в маршрутки заходять дідусь і бабуся, і водії їм кажуть, вийти або дорікають «скільки ти можеш їздити». То мені не хочеться показувати цей квиток, бо страшно почути у відповідь щось на кшталт «мені все одно», адже це, як ніж у серце. Він (водій – Авт.) спокійно працює завдяки хлопцям, які там загинули. Через те, що я боюсь почути у відповідь, я не користуюсь цими квитками», - з болем у голосі каже Ірина.

«А взагалі я чула такі історії, що водії ображали жінок лайкою. Вдова Віталія Петровича, який служив у 34-му батальйоні, скаржилась, що одного разу водій маршрутки, коли вона показала проїзний, обізвав її», - розповіла Ірина Матвієнко.

Юлія, вдова спецпризначенця Ігора Горовенка, запевняє, що така ситуація непоодинока.  

«У мене такий квиток є, але я один раз проїхалась і більше ним не користуюсь. Не хочеться сваритись і псувати собі нерви. Краще заплатити і не слухати ці докори. Я зустрічалась з дружинами загиблих, у них ситуація така ж».

У міській раді нам пояснили, що з власниками маршрутів і водіями проводиться роз’яснювальна робота з приводу пільгових перевезень. Вранці, коли вони виїжджають на роботу, обов’язково проходять інструктаж. Проте, щоб притягнути до відповідальності конкретного водія, необхідні номерні дані машини. Чиновники кажуть, що часто дружини загиблих не звертають увагу на номер маршрутки, в якій їм нагрубили. Через це дуже важко встановити порушника.

Проте, окрім хамства водіїв, є ще однин чинник, що спонукає родини загиблих покласти свій законний проїзний у шухляду. Наталя Потапенко, кіровоградський психолог та волонтер Всеукраїнської асоціації фахівців з подолання психологічних травм пояснює, що користуючись цим квитком, люди щоразу нагадують собі про горе.

«Може, причина не лише у водіях, а й в тому, що показуючи цей проїзний, ви наче виставляєте своє горе напоказ. А вдова може, не хоче щоразу згадувати про це. Заходячи в громадський транспорт, ви змушені ніби демонструвати, що втратили близьку людину. Також до родин загиблих зараз звернена велика увага, адже усі їм намагаються допомогти. А вони цього не завжди хочуть. І спілкуються лише з тими, кому довіряють», - пояснює психолог.

Леся, вдова полковника Павла Сніцара, мало не плачучи розповіла, що проїзний квиток не використовує, щоб не ятрити собі серце.

«У нас є проїзні, але ми ними не користуємось. Моєму синові водій в маршрутці сказав, що пільги відмінили, і з того часу він не використовує проїзний. У нього зараз перехідний вік і він дуже вразливий. Тато для нього був як друг, і хлопчик не звик до такого ставлення. Йому болить і він усе це тримає в собі. З молодшою донечкою я щодня маю їздити до садочка, а потім на роботу. І хоч це затратно, але ми мусимо платити. Знаєте, ніхто не зрозуміє нас так, як ті люди, що знаходяться в такому ж стані. Мені нема чого соромитися, адже мій чоловік – герой, він заслужив для своєї сім’ї якісь пільги, він поклав життя за нашу Батьківщину й більше 20-ти років віддав внутрішнім військам. Не хочеться, щоб на мене і мій пригнічений стан звертали увагу. Часто я їду з дитиною, і не хочеться, щоб вона зайвий раз чула, що тато загинув», - каже Леся. 

Як бачимо, склалась неоднозначна ситуація. А саме: з одного боку, влада дала цим людям пільгу, і відзвітувала, що ось, ми забезпечили безкоштовний проїзд родинам загиблих, ми попіклувалися… А з іншого боку - людський фактор нікуди не дінеш. Можливо, міським чиновникам раз і назавжди треба поставити жорсткі вимоги до власників маршрутів, щоб заробляючи гроші, вони нарешті забезпечували якість надання послуг. Може, навіть провести для водіїв не черговий пустопорожній інструктаж, а змістовну бесіду з психологом, який пояснить, що родини загиблих не винні, що мають право на безкоштовний проїзд. Адже вони з радістю платили б за квиток у маршрутці, лише б їм повернули їхніх близьких. А можливо, міським депутатам варто розглянути варіант монетизації пільгового проїзду для родин загиблих, щоб вони не ятрили собі серце щоразу пред’являючи проїзний. 

1095 1
НОВИНИ



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.