ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ
08.11.2019 | 09:30

Дорога без перешкод веде в нiкуди, – Андрiй Табалов про полiтику, бiзнес та родинні цінності

Дорога без перешкод веде в нiкуди, – Андрiй Табалов про полiтику, бiзнес та родинні цінності

У середу, 6 листопада, на кропивницькому телеканалi “Вiтер” секретар мiської ради Андрiй Табалов дав iнтерв’ю для тридцятої програми “The Ексклюзив”. Пiд час розмови журналiстка Валентина Чирва, як і звичайно, ставила запитання зручнi i не зовсiм. Мова йшла про полiтичну дiяльнiсть, бiзнес i не тiльки...

"Завжди готовий до відвертої розмови, бо, по-перше, мені нічого приховувати і, по-друге, є чим пишатися", – зазначив очільник депутатського корпусу після ефіру, під час якого обговорили його минуле й заглянули в майбутнє. 

Зупинившись на колись сказаному Андрієм Табаловим "Якщо ти знайшов дорогу без перешкод, найiмовiрнiше, вона веде в нiкуди", журналістка спробувала розібратися, яким шляхом іде її візаві нині.

– Я не збирався ставати секретарем мiської ради, але те, що я планував зробити як мер, частково можна здiйснити, працюючи у командi чинного мiського голови i в коалiцiї депутатiв цього скликання, – зазначив, відповідаючи на запитання стосовно того, як iз бiзнесу, з пiдприємницької дiяльностi "докотився" до секретаря?

– Пiсля сфери бiзнесу, з бiзнесовою жилкою, скажiмо, не нудно у мiськiй радi?

– Якщо відверто, часом буває нудно, тому що у державному управлiннi є певна бюрократiя. Постiйно виникають фрустрацiї, коли, наприклад, хочеться допомогти людинi, а через окремi процедури та iншi речi, наявнi як у мiськiй радi, так i в обласнiй та й у державi, просто неможливо це зробити. Проблема у неможливості зробити все, що хотiлося б. 
– Перший бiзнес, який вiн був?

– У 17 рокiв я розпочав працювати комерцiйним агентом на пiдприємствi, яке займалося оптовими поставками в продуктовi магазини. Тодi я здiйснив свою першу бiзнес-операцiю, котру обдумав самостiйно вiд початку до кiнця. 

– Пам’ятаєш власнi враження? Усе-таки вiдповiдальнiсть, фiнансовi ризики...

– Звичайно. Пам’ятаю дуже нервову поїздку. Я купував у Херсонi крохмаль. Потрiбен був саме картопляний. Я боявся, що менi "впарять" замiсть нього кукурудзяний, але знайшов нормальну, порядну людину, порозумілися. Мене після того дiлером тiєї компанiї хотiли зробити, але я не мав планiв займатися картопляним крохмалем. Проте угода виявилася успiшною. Сотнi три доларiв я заробив тодi. 

– Знаю, що два фахи маєш: економiчна освiта, юридична освiта. Але знайшла iнформацiю, що ще навчався в Брайтонському унiверситетi. 

–  Моя основна освіта – це Brighton University. Курс, який я проходив, називається Business Studies. Навчався чотири роки: три роки навчання та один рiк практики. До речi, практика там зовсiм не така, як у нашiй країнi. Це реальна робота, яку ти шукаєш самостiйно, через iнтерв’ю, через асесмент-центри, якi влаштовують серйознi корпорацiї. Працював я фiнансовим аналiтиком на корпорацiю American Express якраз у лондонському офiсi, але навчався у Брайтонi. Це гарне мiсто на пiвднi Великої Британiї. Нещодавно королева Єлизавета присвоїла йому звання city, ранiше це був town. Тобто там менше мiльйона населення. Дуже гарне колоритне мiстечко.
Хочеться, щоб ти розповiв детальніше, як узагалi ти потрапив у Брайтон, як ти знайшов компанiю, де працював фiнансовим аналiтиком. От узагалi твiй шлях, твої цi чотири роки, якими вони були? 

– Моя мама мала мрiю, щоб я навчався за кордоном, i перший крок, який ми зробили, це познайомилися з українською туристичною агенцiєю, яка займалася влаштуванням студентiв за кордоном. Колись я навiть в одинадцятій школi складав екзамен у американцiв, але не пройшов. Як сказали органiзатори-американцi: “занадто гарна сiм'я у вас”. Тобто той конкурс – для дiтей із незаможних родин, попростiше, для того, щоб був певний соцiальний лiфт, а у нас i так усе було гаразд. Тож друга спроба була поїхати не в Америку, а у Велику Британiю. Спочатку на мiсяць у коледж – повчити мову. Потiм – уже на чотири мiсяцi для того, щоб закiнчити навчання i скласти iспит iз англiйської. Повчився, паралельно пiдшукав унiверситет. Подав заявки в кiлька вишiв. На моє здивування, абсолютно в кожному унiверситеті, до яких я подавав документи, сказали: “Будь ласка, приїжджайте на навчання, ми радi вас бачити”. Обрав Брайтонський унiверситет: менi там усе сподобалося, гарне мiсто. 

– А фiнансовим аналiтиком як став? 

– Моя спецiалiзацiя – це фiнансовий менеджмент та ринки капiталу. Я не гуманiтарiй, легше мені давалися алгебра, геометрiя, математика, фiзика, тому з батьками порадилися, вирiшили обрати саме фiнансову спецiальнiсть. До речi, мiй перший бiзнес-досвiд також стосувався не якихось абстрактних речей, а от саме фiнансового розрахунку, певних бiзнес-операцiй. І практику також я вибрав фiнансову.

– I все англiйською мовою?

– Абсолютно, а якою ще мовою у Великій Британiї можуть працювати або навчатися?

– Ти згадав за матiр, що вона мрiяла, щоб ти навчався за кордоном. Батько, я ж думаю, мрiяв, щоб ти став гарним бiзнесменом, правда?

– Ну, звичайно.

– А про що мрiяв ти?

– Я, чесно кажучи, спочатку мрiяв бути космонавтом, потiм – льотчиком-випробувачем, як Юрiй Гагарiн, це в радянськi часи. Потiм я мрiяв бути моряком, наприклад, але це було в школi. Ну, знаєте, як складно взагалi зустрiти дитину або навiть юнака, у яких є сформованi якiсь реальнi мрiї, реалiстичнi. Врешті у тодішньому КІСМі (це ще до Англії) навчався  на економiчному факультетi, на факультетi фiнансового менеджменту та аудиту, тому вирiшив просто не змiнювати професiю i йти тим же шляхом. 

– Давай трiшки про бiзнес. Ти є засновником товариства Balmeronia Enterprises, правильно?

– Так i є.

– Головний офiс знаходиться на Кiпрi, i пiдприємства “Волошкове поле”, “Формула смаку” також зареєстрованi там же. Чому саме Кiпр, це має якесь вiдношення саме до оптимiзацiї податкiв в офшорах?

– Чомусь, коли говорять “Кiпр”, у людей виникає асоцiацiя з офшорами. Є таке цiкаве англiйське слово на три букви, називається IPO, якщо чула, Initial Public Offering. Це є моя, до речi, велика мрiя, яку я планую здiйснити, мабуть, у найближчi роки. Це виведення певної частини нашого сiмейного бізнесу на фондову бiржу, i от якраз створення холдингової компанiї Balmeronia Holdings Limited – частина цього процесу. Це абсолютно не має жодного вiдношення до оптимiзацiї податкiв або офшорiв. До речi, Кiпр бiльше не є офшорною зоною, це – частина Євросоюзу, i давно, вже рокiв із десять. I тодi, коли ми цю компанiю створювали, то вже був Європейський Союз. I коли ми запросили едвайзерiв або консультантiв iз питань юриспруденцiї i фiнансiв, якi допомагають виводити великi компанiї, вони порекомендували нам кiлька юрисдикцiй, у яких можна утворити холдингову компанiю. То були Кiпр, Мальта, Нiдерланди i Велика Британiя. Скажу, що на Кiпрi найдешевше вийшло, тому ми й вирiшили створити холдингову компанiю на Кiпрi, i ця холдингова компанiя є фактично власником акцiй i компанiї “Волошкове поле” i цiлої низки рiзних пiдприємств, якi входять до цього холдингу: “Формула смаку”, молочна група, молочний бiзнес, а також сiльгоспбiзнес.

– За роки твоєї пiдприємницької дiяльностi було дуже багато проєктiв у бiзнесi. Який вважаєш найуспiшнiшим, найприбутковiшим, можливо?

– У нас усi проєкти, в принципi, прибутковi, iнакше вони б не iснували. Менi бiльш цiкавий молочний бiзнес, тому що це не тiльки нацiональний ринок, це мiжнародний ринок. Наприклад, цiкаво було виводити “Первомайський молококонсервний комбiнат” на експортнi ринки. Ми його придбали як безперспективне, а зараз це – одне з найприбутковiших пiдприємств групи компанiй, менi реально не соромно за його продукцiю.  

– Чи давав ти коли-небудь хабаря, i чи давали тобi хабаря?

– Тут треба розрiзняти двi речi: це вдячнiсть i хабар. Вдячним звичайно я був... Хабарів не давав, я абсолютно проти  цього. Коли ще жив у Великій Британiї, там же у коледжі навчався мiй молодший брат, я був його опiкуном, тому серйозно ознайомився, як узагалi iснує i фiнансується навчальний заклад. Вiн приватний, фiнансується за рахунок коштiв, якi платять студенти, а також за рахунок опiкунської ради: багатi серйознi авторитетнi люди допомагають фiнансово, тому їхні iмена викарбуванi в холi. Взяв собі той досвід за приклад, і як випускник дев’ятої школи охоче допомагав купувати певне обладнання шкiльне. Я не вважаю це хабарем.

– Ти уже тривалий час у полiтицi, чи є в полiтицi друзi?

– Є таке прислiв’я, що в полiтицi немає друзiв, є iнтереси. Крім того я не вважаю себе професiйним полiтиком, я досi бiзнесмен, управлiнець, який намагається працювати ефективно на своєму місці. Звісно, в мене є друзi, є люди, з якими  товаришую, думаю, що це нормально.

– На мiського голову плануєш йти?

– Скажу так, по-перше, ще невiдомо, коли будуть вибори. Чи вони будуть навеснi чи на осiнь. На даний момент я просто працюю задля громади, роблю все, щоб та робота, якою я займаюся, була корисна для громади, а стосовно виборiв ще буде час, я зможу визначитися з цим. 
Прокоментуй тезу одного з мiсцевих сайтiв: “Вже багато рокiв сiм’я секретаря мiськради Андрiя Табалова отримує тендери на постачання продуктiв харчування для садочкiв та шкiл Кропивницького, таким чином забезпечуючи свої фiрми та власнi кишенi грошима з мiського бюджету”. 

– Я абсолютно конструктивно вiдповiм, але здалеку почну, взяв iз собою певну iнформацiю. Є у нас дуже багато iнформацiйних джерел, якi пишуть такi речi, от наприклад, минулого року в одному зі ЗМІ був такий заголовок: “Триває евакуацiя населення з зони можливого ураження на Кiровоградщинi”. Це – фейк, який був спростований, але його переглянули 424 людини... Висновок: перевiряйте джерела iнформацiї, тому що в нас є багато ЗМI, якi пишуть фейки, або манiпулюють iнформацiєю, тому що є певнi люди, яким я особисто не подобаюся, якi вбачають у менi свого полiтичного конкурента. Стосовно бiзнесу сiм’ї, так, є у нас бiзнес, та сама Balmeronia Enterprises, яка є холдинговою компанiєю, молочною. Постачаємо, можливо, i в кропивницькi бюджетнi заклади згущене молоко. I я скажу, що це правильно, це гарно, але це повинно бути без посередникiв, а напряму, тобто заводи i пiдприємства, якi це виробляють, повиннi працювати безпосередньо з галузями харчування i, до речi, от у мене є ще трохи подаруночкiв (передав журналістці згущене молоко та кефір "Волощкове поле"). Це подарунок, можете випити прямо тут, я є лобiстом конкретно оцього бренду, за нього я вiдповiдаю особисто, за його якiсть, i якщо вiн з’явиться на столах у їдальнях у школах, дитячих садках, я буду тiльки радий i буду вважати, що робота, яка зроблена дуже серйозно, пройшла недарма. 
– Скажи, багато людей до тебе звертаються як до секретаря, як до бiзнесмена, в принципi, але багато людей iз негативом. Як ти на собi це все витримуєш? 

– Почну з того, що насправдi приходить дуже багато, i скаржаться в основному на речi, якi навiть не залежать вiд мiсцевого самоврядування. Як я впоруюсь? Дуже просто, ходжу до спортзалу. Деякi люди пиячать, деякi вживають iншi речовини, а я просто відвідую спортзал. Долаю негатив, і думаю, це найкраще, що можна зробити, якщо у роботi багато стресу, а його в нашому життi вистачає.

– До речi, згадав ти за спорт. Твою цитату прочитаю: “Я кросфiтом займаюся другий рiк, i менi вiн дуже подобається, бiльше того, це найкраща дисциплiна, найбiльш рiзнопланова та корисна для здоров’я, це вид фiзичної активностi, який доступний для всiх”. Як у твоєму життi кросфiт з’явився?

– Кросфiт з’явився знову ж таки як бiзнес-проєкт. Коли я був бiзнесменом, я iнодi цiкавився такими рiзними цiкавими напрямками, якi можна проiнвестувати i зробити щось корисне, i заробити на цьому кошти. Свого часу проiнвестував проєкт, закупив обладнання, прибрали примiщення нормально, i з’явився кросфiт-клуб у Кропивницькому, Fight Baza, а через рiк, як вiдкрили Fight Baza, я вирiшив спробувати, що ж воно таке. І почав прозрiвати, як кажуть, бо насправдi це саме той вид спорту, якого я, так би мовити, чекав усе своє життя, тому що вiн поєднує i гiмнастичнi вправи, i важкоатлетичнi вправи, i бiг, i велосипед, i плавання. Тобто це все в одному, абсолютно все.

– Окрiм професiйного спорту, знаю, що ти займаєшся скелелазiнням, гори полюбляєш. Андрiй Лiсота, це хто такий?

– Андрiй Лiсота – це мiй друг i партнер по походах гiрських, знайомі з ним рокiв п’ять. Ходили на Матергорн цього року, i планiв дуже багато. 

– Ти людина зi статками, бiзнесмен, багато робиш для мiста нашого, як ставишся до людських заздрощiв?

–  Це слабкiсть. Якщо людина щаслива, якщо людина робить те, що їй подобається, якщо у людини є друзi, рiднi, то нічого заздрити. Треба просто брати iнших людей за якийсь приклад i досягати того ж. 

– Легко прощаєшся з людьми на роботi?

– Нi, це складно, тому що я, на вiдмiну вiд окремих керiвникiв, намагаюся товаришувати зi своїми спiвробiтниками, неважливо, чи це вища посада, чи це пiдлеглий, тому дуже важко. 

Позицiонуєш себе як сiм’янина, громадського дiяча, полiтика, спортсмена, бiзнесмена. Що на першому мiсцi? 

– На першому мiсцi, звичайно, сiм’я, тому що це є тим, що дає можливiсть i мотивує на усi тi речi, якi я роблю. Навiть на гори.

– Людмила Табалова, Олександр Табалов...

– Це мої батьки.

– За батька бiльшiсть знають, його, в принципi, знають, вiдома постать у нашому мiстi, а от мати, який вона мала вплив на тебе, яка вона, чим займається? Що ти можеш про неї сказати?

– Насправдi, те, яким я є, це бiльше – моя мати, нiж батько, тому що в мене її характер, я навiть схожий на неї, i ми спiлкуємося частiше з нею, нiж iз батьком, тому що батько – приклад, такий трошки, можливо, недосяжний, а мама вона поряд завжди, вона завжди посмiхнеться, завжди порадить. Не вийшло щось? Пожалiє. А батько каже: “Ти повинен так, ти повинен досягти, iнакше бути не може”.

– А в дитинствi конфлiктували з батьками?

– Та з усiма конфлiктували, i з мамою, бувало. Мама мене ременем, наприклад, била, якщо я оцiнки поганi отримував. Це була нормальна практика для гарних радянських батькiв, для того, щоб дiти досягли багато чого в життi.

– А чи є щось, за що ти ображаєшся ще з дитинства?

– Абсолютно немає нiчого такого, iнодi є такi речi, якi ти спочатку сприймаєш таким чином, що вони начебто проти тебе i вони тебе ображають, але з вiком, а менi ж уже не 20 рокiв i навiть не 30, з вiком розумiєш, що батько мав рацію. На даний момент я абсолютно згоден iз усiма речами, якi робили мої батько i мама стосовно мене, це було правильно, це i була частина мого виховання як нормальної людини. Крiм того, якби я був невдаха, я думаю, я б тут не сидiв разом iз вами, а якщо я сиджу тут, то значить виховали мене правильно, i досяг я правильних речей, це все результат виховання мами i тата.

– А як ти виховуєш своїх дiтей?

– Я добрий тато, нiколи руку не пiднiму на дитину, нiколи поганого слова не скажу, я м’якший. Тим паче, дiвчата ж у мене, вони дуже гарнi, класнi, я їх люблю. Дякую Богу, що є дружина для того, щоб трохи, можливо, приструнчити, вказати на якiсь слабкi сторони. 

– Як познайомився з дружиною?

– Познайомився з нею десь 12 рокiв тому, були в кафе разом iз друзями, а мiй друг товаришував з її подругою, i вона прийшла, просто щоб потусити, на спiльному зiбраннi, скажiмо так. Мене вона дуже зацiкавила.

– Як потiм усе розвивалося, як дiйшло все до кохання?

– Я добивався її певний час, намагався зустрiтися, потiм у мене свої справи були, вона поїхала з подругою на море, i я вирiшив поїхати до неї. Там ми вже бiльше так роззнайомилися, i зараз у нас гарнi стосунки. 
Дванадцять рокiв шлюбу, як це зберегти?

– Ми зустрiчаємося дванадцять рокiв, одруженi – менше. Думаю, що кохання, воно повинно перерости у щось: дружбу, партнерство. Вона – бiзнеследi, я їй допомагаю, вона допомагає менi, дає поради менi в моїй полiтичнiй дiяльностi i бiзнесовiй дiяльностi. Ми любимо разом проводити час, а найголовнiше – вона дуже гарно готує...
Найулюбленіша страва яка? 

– У неї багато страв, одна з класичних – шуба. От у неї вона просто космiчна.

– Ти сказав за партнерство, за дружбу, але все ж таки, що на першому мiсцi? У жiнцi найголовнiше кохання, любовнi стосунки, дружба, пiдтримка, материнськi якостi чи вiдчуття i комфорт?

– Я думаю, повинно все бути. Можливо, скажу банально, або комусь ця рiч не сподобається, але вони повиннi бути переплетенi. Не може такого бути, що от на першому мiсцi любов, а на другому, на третьому – материнськi якостi, або там дружба на першому, а любов – на другому, третьому. Це все повинно бути на першому мiсцi, просто все. 

Твоя найголовнiша амбiцiя на 5 рокiв? 

– Вивести на IPO молочний бiзнес компанiї. Це в тому випадку, якщо я не буду займатися полiтикою.

Завершилася розмова журналістки з Андрієм Табаловим бліц-опитуванням. Про що ще говорили, можна дізнатися, переглянувши інтерв’ю.


Читайте також: Бізнес повинен працювати – від цього виграє громада 

273 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.


Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.