ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

«…Щасливого щастя хто нам побажає, Василю?..»

«…Щасливого  щастя  хто  нам  побажає,  Василю?..»

Із Василем Мошуренком ми не були друзями у класичному розумінні цього слова. Наші життєві дороги  перехрестилися тільки тоді, коли його, директора однієї із сільських шкіл Новгородківського району  місцевий відділ освіти незаконно звільнив із роботи. Звільнив фактично за вільнодумство і незалежність у діях. Придумали, звісно, якісь дрібні, притягнуті за вуха  порушення. Але реально за те, що на початку 90-их став членом Руху і відкрито відстоював свою позицію.       

У нинішній час, коли український тренд утвердився і зміцнів, це, можливо, здасться дивним, але ми дуже швидко забули, що ще на початку 2000-их (!) на день народження Шевченка  не можна було ні за гроші, ні без, дістати озвучення і ми змушені були користуватись допотопним мегафоном. Що тоді, коли вже указом президента був визначений день пам’яті жертв Голодомору до саморобного хреста приходили два-три десятки людей, а  високопосадовці шмигали повз, вагаючись, чи приєднуватись до зібрання, чи ні. Що директорові бібліотеки  треба було проявити неабияку  сміливість, аби  дозволити у своєму залі проведення заходу «Просвіти», та й то, сто разів  нагадати, щоб не дай Боже, нічого поганого не говорилося про владу. А багато хто, кого ми запрошували на такі заходи, придумували купу причин, аби не прийти.      

Василь Мошуренко не придумував, не пристосовувався, а йшов прямо. На суді, де я була присутня, як журналіст, він гідно й аргументовано розвінчав  надумані претензії начальства. Врешті-решт, по-моєму, уже апеляційний суд відновив його на посаді, але на роботу повернутись йому так і не дали, ще й організували тяганину з видачею трудової книжки. І Василь, будучи уже не юним,  подався до столиці починати все спочатку. Не один рік працював охоронцем. Цей перелом, однозначно, дався йому нелегко. Але й обернувся значним творчим піднесенням, якого він навряд чи досяг би на директорській посаді.  Його визнали і прийняли у Спілці, він пишався, що належить до когорти Василів-письменників.       

Кілька років тому,  так само влітку, ми випадково зустрілися у центрі міста і він подарував свої «Шедеври», книгу новел. Тоді за кавою ми довго сперечалися про прозу й поезію, чи варто займатися всіма жанрами. Я тоді вважала, що поезія у нього сильніша, пізніше  мені здалося, що сильніша таки проза. І досі не можу визначитися у цьому. Хоча немає сумніву --  і у поезії, і у прозі він щирий, справжній. Його талант постійно бринить на якомусь надриві, ніби над безоднею болю, ніби у кожному творі він вириває своє серце і простягає читачеві.     

У останньому пості на фейсбуці він написав, що лежить у лікарні і у нього миготлива аритмія. Ця аритмія була постійно присутня у його творах. Багато трьох крапок, короткі, ніби обірвані, рядки. Немало авторів використовують ці прийоми, але у багатьох за ними -- порожнеча або хворі амбіції, у нього ж  -- глибокі переживання, гострий жаль і біль. І читачі, навіть не знаючи про перипетії його життя, про недолюблене дитинство, часті злидні й приниження, тернисту професійну дорогу (врешті у столиці він став викладачем елітного навчального закладу), якимось незбагненним чином відчувають цю справжність і серцем відгукуються на його рядки.        

Але, на жаль, колеги по перу, з тих, у кого за трьома крапками хворі амбіції, та шахраї і зайди від літератури не визнали ні його «Шедеврів», віддавши перевагу безграмотному графоману, ні «Я – Розумівка», взагалі звинувативши  у плагіаті… Вийшло так, що у його  батьківському краї, де рідна Розумівка,  яку він безмежно любив, він так і залишився не визнаним…         

Миготлива аритмія забрала його від нас. Дуже рано. У ФБ, мабуть, одна з читачок – Світлана Величко,  опублікувала прості, але дуже точні рядки:              

«Ще ж рано, ще ж рано,               

Тобі було, друже, у вирій,                

Щасливого щастя               

Хто нам побажає, Василю?..»

485 0
НОВИНИ



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.