ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Політична короткозорість чи щось інше

Політична короткозорість чи щось інше

Коли Надія Костянтинівна почала критикувати дії Сталіна, той у відповідь сказав: «Если Крупская будет раскольничать, мы найдем Ленину новую вдову». Чорний гумор? Ні. Йосиф Віссаріонович реально  оцінював силу пропаганди. І ще невідомо, кому першому вислів «Брехня, повторена тисячу разів, перетворюється на правду» став керівництвом до дії.Ним і сьогодні послуговуються політики, особливо, коли їм бракує аргументів, зате не бракує телеканалів. У нинішніх умовах,  зауважила відомий соціолог Ірина Бекешкіна, 85 відсотків виборців отримують інформацію з телеекрана, а їх у партії «Опозиційна платформа – За життя» аж три, не рахуючи симпатиків з Інтера з усіма відгалуженнями. Саме про кандидатів цієї партії я й вестиму мову.

Ви що – думаєте, вони й справді йдуть у парламент, щоб побороти корупцію і встановити верховенство права? Хто? Юрій Бойко зі своїми вишками? Чи, може, Вадим Рабінович з двома «відсидками» за розкрадання і підпільний бізнес ще за радянських часів і вже у новітні часи позбавлений права протягом п’яти років відвідувати Україну «за діяльність, що нанесла значної шкоди українській економіці» - тоді він жив в Ізраїлі. Два роки тому Вадим Зіновійович посів друге місце в рейтингу політиків-брехунів (за даними журналу «Новое время» і аналітичної платформи VoxCheck), Юрій Бойко – третє. На «своєму» місці Юрій Анатолійович залишається й дотепер.

Окрім них виборчий список кандидатів у народні депутати від «життєлюбів» очолюють Сергій Льовочкін – власник вілли на Лазурному березі Середземного моря поблизу Ніцци, що посварила його з Рабіновичем («Левочкин купил себе за 2 миллиарда виллу на Лазурном берегу и думал, что он будет там лежать и пузо чесать. Но мне удалось добиться того, что у него забирают виллу»). Сьогодні вони однодумці. У першій десятці  Нестор Шуфрич, народний депутат із 1998 року із сімома квартирами в Києві і двома в Ужгороді, чотирма гаражами, шістьма земельними ділянками, трьома престижними автомобілями. Наталія Королевська, як її називають, «Королева  вугільної мафії», котра як лідерка партії «Україна – вперед!» позиціонувала себе професіоналкою та захисницею простого народу, заполонивши країну тисячами білбордів з обіцянками та гаслами про зарплату в 1000 і пенсію 500 євро. Очоливши міністерство соціальної політики вона заявила: «Я розумію, що в умовах економічної кризи (виявляється, криза була ще тоді – Авт.) прийняти пропозицію і очолити Міністерство соціальної політики - це фактично розділити відповідальність за добробут мільйонів українців». Однак зайнялася головним чином вирішенням питань власного добробуту і проблем своїх знайомих. Стосовно Сергія Ларіна, то про нього краще розпитати у кіровоградських фермерів. А про володаря ринку скрапленого газу в Україні і новітнього медіа-магната Володимира Медведчука прочитати у книзі Дмитра Чобота «Нарцис».  

Не з наміром побороти корупцію балотуються вони у народні депутати, а щоб повернути політичний і економічний курс України на 180 градусів, перекреслити всі ті завоювання на шляху незалежності, які їй удалося досягти, дискредитувати кожен її крок до цивілізованої Європи, а потім у підмосковній Україні правити бенкет під час чуми. Для чого й скуповують телеканали, розгорнули небачену до того антиукраїнську пропаганду, для боротьби з якою, на запевнення очільників СБУ, немає відповідних юридичних повноважень. Когнітивний дисонанс, скаже «учений сусіда», а як на мене - дурниця, якої світ не бачив.

Уже кілька днів поспіль на проросійських телеканалах прокручуються сюжети про повернення з полону чотирьох українських громадян за домовленістю Віктора Медведчука з керівниками ОРДЛО. Ці передачі мають переконати виборця в тому, що «українська держава нічого не робить для звільнення полонених», що «з терористами треба домовлятися» і що без Віктора Володимировича й вода не освятиться. Президент Володимир Зеленський прореагував на «ініціативу» третього номера у виборчому списку «Опозиційної платформи – За життя», охарактеризувавши її як передвиборний піар: «У нас незалежна самостійна країна. Не розумію, чому у нас повинні бути посередники. Чому піднімається питання повернення полонених, питання припинення війни з його (Медведчука) сторони тільки під вибори?» А й справді – чому? Чому тільки чотирьох (і як кажуть не підпорядковані Медведчуку журналісти – із сумнівною репутацією), тоді як більше ста тридцяти бранців перебувають у полоні бойовиків, деякі вже  понад чотири роки? За яким принципом Віктор Володимирович домовляється з бойовиками? І на якій правовій основі? Адже ця його «самодіяльність», як і поїздка разом із Бойком у Росію на перемовини з Медведєвим, є нічим іншим, як сепаратними переговорами з ворогом під час війни. То що, для того, щоб із цим розібратися,  теж  «немає відповідних юридичних повноважень»?

Цинічно спекулюючи на почуттях українців, Медведчук і компанія  влаштували «вселенський плач» з приводу відмови України погодитися на російські умови повернення захоплених у полон наших моряків. Аби було зрозуміло, що означають ті умови, звернусь до слів міністра закордонних справ Павла Клімкіна  (залишимо за дужками його конфлікт із президентом): «Росія вимагає від нас визнати, що наші моряки могли вчинити злочин; схиляє нас до визнання правомірності судового процесу над ними за російським законодавством; запрошує прогнутися перед кримінально-процесуальним кодексом РФ, а заразом і опосередковано визнати окупацію Криму». Це підтвердив і спецпредставник Держдепартаменту США в Україні Курт Волкер, заявивши, що російська пропозиція Україні взяти участь у кримінальному провадженні відносно моряків «є образою правосуддя, оскільки не було ніяких підстав для їхнього затримання, а також образою ООН і суверенітету України». І підкреслив: «Це була пастка».

Ті, котрі «– За життя», постійно підтримують російську сторону та дискредитують усі дії України на розбудову держави і зміцнення її суверенітету, відродження національної ідентичності. Вони перебріхують зміст і суть законів, прийнятих останнім часом, нахабно заявляють, що, прийшовши до влади, їх відмінять, вже оскаржують їх у судах, замахнулися, навіть, на Церкву, освячену Вселенським патріархом. Не зустрічаючи належної відсічі з боку державних інституцій, користуючись розбіжностями в діях і настроях патріотично налаштованих політиків, вони безкарно, під виглядом критики влади ведуть активну антиукраїнську пропаганду, маніпулюючи цифрами, фактами, поняттями. І далеко не безуспішно. Сьогодні, коли на сході країни щодня гинуть або отримують поранення наші бійці, коли понад тринадцять тисяч українських сімей оплакують загиблих, добре або дуже добре до Росії ставляться 57 відсотків українців, 65,3 відсотка  ствердно відповідають на запитання, чи повинна Україна йти на компроміси заради відновлення миру і повернення територій, не задумуючись над тим, що ті компроміси означають втрату державної незалежності. Доборолась Україна до самого краю.

А ще, як результат, – друге місце «Опозиційної платформи – За життя» в рейтингу політичних партій, котрі проходять у парламент. Та «килимова доріжка»,  фактично простелена перед  путінським кумом  на шляху до президії українського парламенту. У попередній статті я писав: «Коли святий Петро зважуватиме на терезах добра і зла  гарні справи та гріхи попередньої влади, то одним із найтяжчих на шальці гріхів буде той, що вона ці сили не нейтралізувала під час своєї каденції». Прикро, що в оточенні нинішнього президента і досі головну загрозу Україні бачать  не у прагненні проросійських сил повернути її у смертельні обійми Москви, а у Верховній Раді восьмого скликання, котрій працювати залишилося лічені дні. Лише політичною короткозорістю пояснити це важко.

248 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.


Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.