ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Майбутня медсестра Віталіна Михайлюк: Мрії збуваються, якщо в них вірити всім серцем

Майбутня медсестра Віталіна Михайлюк: Мрії збуваються, якщо в них вірити всім серцем

Шлях до здійснення мрії був у неї непростим. Дівчина з села Панчевого Новомиргородського району довго шукала своє покликання. І лише коли хвороба на чотири роки заточила її в лікарняній палаті, зрозуміла, що хоче бути медичною сестрою. Неначе почула голос Ангела: «Ось воно, твоє!». І не помилилася.

«Фонд Костенко» висловлює подяку студентам Кіровоградського медичного фахового коледжу імені Є. Й. Мухіна, які взяли участь у ІІІ конкурсі на здобуття стипендії імені Валентини Костенко, і має честь офіційно оголосити, що цьогорічним преміантом стала Віталіна Михайлюк». Ця радісна звістка прилетіла до оселі третьокурсниці медсестринського відділення за декілька хвилин до бою курантів і стала справжнім новорічним дивом – таким неочікуваним і омріяним водночас.

– Це було для меневеликою несподіванкою, – зізнається Віталіна.– Я ніколи ні в яких конкурсах не вигравала, хоча неодноразово брала участь.Увечері напередодні Нового року в нашому районі якраз вимкнули електрику. На годиннику було 23:45, коли на сайті Фонду Костенко написали про результати конкурсу. Та в нашому будинку не було світла, і якось так сумно стало, що новорічна ніч мине в темряві. Тож вирішила сама зайти на сайт і перевірити інформацію. Учасників було чимало, тому до останнього не вірила, що це можу бути я. Та коли на власні очі побачила своє ім’яв переможцях, зрозуміла, що мрії збуваються, якщо в них вірити всім серцем!

– Чому ви обрали професію медика?
– Мій шлях до здійснення мрії був тривалим та тернистим. У дитинстві, коли мене запитували, ким я хочу стати в майбутньому, завжди відповідала: медиком. Але спочатку вступити до медичного коледжу не було змоги, тому за порадою батьків вирішила наслідувати приклад старшої сестри. Навчання в будівельному коледжі, незважаючи на успіхи, не приносило задоволення. Я постійно сумнівалась у правильності вибору професії. 
Мою майбутню долю вирішив прикрий випадок – в 2016 році я потрапила до лікарні, де виснажливо лікувалася протягом чотирьох років. Це змінило моє життя і я нарешті відчула своє справжнє покликання. Щодня я бачила самопожертву медичних сестер і ще більше захоплювалась їхніми чеснотами. Вони годували, лікували, доглядали, розраджували… Я впевнилася, що тільки поклик душі та добре серце приводять шляхетних людей у медицину. Саме тому я хотіла б присвятити себе служінню іншим. Як людина, котра пройшла крізь низку випробувань: біль, операційні втручання, тривалі реабілітаційні періоди, я можу й повинна допомагати тим, хто потребує турботи під час лікування, а також вселяти надію на зцілення.

– Хто підтримував та надихав вас під час змагань?
– Під час конкурсу мене дуже підтримували батьки, сестра, найближчі мені люди, які дійсно давали мені надію на те, що я зможу на високому рівні виконати всі завдання, написати есе. Про фонд я дізналася ще в 2018 році, коли перемогла в конкурсі Анастасія Мацак.

– Як вплинув карантин на ваше життя? Що змінилося на краще чи гірше?
– Карантин на мене вплинув і позитивно, і негативно водночас. Спілкування з рідними стало більше. Це,напевно, єдиний «плюс».  Але є й негатив: дистанційне навчання не поліпшує знання, а навпаки, погіршує. Дуже набридло сидіти вдома. Мені не подобаються обмеження, хочеться живого спілкування. Хочу бачити посмішки друзів, їхні емоції, відчувати енергію. Звісно, початок карантину запам’ятався мені дуже добре, коли прийшов позитивний плр-тест на Covid-19. Спочатку я перелякалася, але, на щастя,захворювання пройшло в легкій формі. Я зрозуміла в цей період, що деякі люди, на жаль, стають агресивними, і це зробило мене сильнішою.
У вільний від навчання час почала писати картини. Їх не так багато, але під час малювання я забуваю про всі проблеми і живу тільки в своїх гарних різнокольорових думках. Так хочеться, щоб карантин закінчився, а коронавірус якнайшвидше подолали.
Проте зараз, коли більшість людей дотримуються карантину, є ті, які попри все, працюють. Бо змушені так робити. Це, передусім, медики, військові, поліцейські, рятувальники, продавці, вантажники, держслужбовці, працівники ЗМІ і ще багато тих, хто не може залишитися вдома. Вони роблять це,аби інші могли зберегти своє здоров’я. Треба пам’ятати про це і поважати один одного. Але головне, не панікувати, бути мудрими, дотримуватися правил гігієни та стежити за своїм здоров’ям.

– Чи любите ви мріяти і про що? А що буде, якщо ваші мрії здійсняться?
– Я мрію стати досвідченим медиком, професіоналом своєї справи, адже професіоналізм і людяність – це дві головні ознаки моєї майбутньої професії. Буду йти крок за кроком, долаючи всі перешкоди на своєму шляху. Про свою мрію я не забуваю, думаю кожного дня, а якщо заради неї ще щось робити, то вона обов’язково здійсниться.


803 0
НОВИНИ



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.