ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Легенда до Дня журналіста

Легенда до Дня журналіста

Чорт своє, а ми – своє!

Напередодні Дня журналіста найперше хочеться говорити про ту особливу корпоративну атмосферу, яка тепер уже, на жаль, нечасто зустрічається в редакційних колективах.

Мова не про журналістську солідарність, про яку сказано-переказано і якої нам теж страшенно не вистачає, а про той особливий тип взаєморозуміння, рівності у стосунках, де немає начальника і підлеглого, а є старші, досвідченіші, лідери, які молодшим можуть підказати, допомогти, порадити, де панує загальне усвідомлення спільної належності до великого журналістського братства. В таких колективах різні кумедні випадки трапляються нерідко і стають локальними легендами.

 «А  Гопкало,  це  –  я!»

Таку легенду я почула ще на факультеті журналістики КДУ. Сподіваюсь, пам’ятають її і зараз, уже в Інституті журналістики. Після першого курсу студентів направляли  на практику у районні газети.  Студент Віталій Гопкало (нині це – шанований журналіт Українського радіо), отримавши призначення на практику, послав у редакцію телеграму: «Зустрічайте, буду такого-то числа, поїзд такий-то. Гопкало». Редактор, отримавши такий категоричний текст, очевидно, задумався – що то за шишка така їде до них? Якщо наказує зустрічати, та ще й вказує точну дату і поїзд, мабуть, неабияке цабе! Та й прізвище таке нерядове! Отож, редакція мало не у повному складі у визначений день пішла на вокзал зустрічати Гопкала. Звісно, на скромного студентика вони не звернули уваги, та й він, не очікуючи  чогось особливого, не помітив зустрічаючої делегації, а попрямував відразу до редакції. І застав там лише одну секретарку. На запитання – де ж редактор, вона відповіла:

  -- Та всі пішли зустрічати якогось Гопкала!

  -- А Гопкало, це – я!

  Бідна секретарка мало не впала зі стільця, адже  вважала, що Гопкало – якийсь дуже солідний начальник.

…Років десять тому, коли я співпрацювала із «Всеукраїнською технічною газетою» (вона тоді виходила в Луганську) на якийсь із Днів журналіста отримала зворушливе привітання. Хто його автор – невідомо. Але я переписала його в блокнот і зараз хочу передати колегам, як відзвук тієї  особливої атмосфери, яка присутня  у цих рядках:

«Ми часто пишемо те, чого від нас чекають, але іноді так, як самі не чекали від себе. Іноді ми готові обдарувати своїм живим, нервовим, болісним словом тих, хто його не вартий, але врешті-решт служимо Слову, вкладеному в нас Богом. Один античний автор зауважив: набридає усе, крім розуміння. А наше слово-справа  -- найперше розуміння: зрозуміти і сказати так, щоб перейнялись інші. Тож давайте набридливо, в’їдливо вишукувати теми, вибудовувати парадокси, знаходити логіку там, де чорт ногу зломить. І не відступати: чорт  своє, а ми  -- своє!»

                                                 

513 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.


Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.