ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Як кропивницькі туристи здійснили «десант» до омріяної Сороцької фортеці. ФОТО

Як кропивницькі туристи здійснили «десант» до омріяної Сороцької фортеці. ФОТО

Керівниці клубу «Мандрівник», що в Кропивницькому, Наталії Каптеловій удалося зв’язалася з молдовським істориком та краєзнавцем Ніколає Булатом. А потім, уже наприкінці липня після узгодження всіх дрібниць, пов’язаних з далекою поїздкою групи кропивничан на береги Дністра, проходження прикордонного та митного контролю, з допомогою парома здійснити туристичний «десант» до омріяної Сороцької фортеці.

"Чудова людина й знаний фахівець Ніколає Булат саме і є директором  заповідника Сороцька фортеця або, як сам говорить, «Фортеця Сорока». Він щиро зустрів нашу групу. Як автор багатьох праць з історії та реконструкції історичних пам'яток, що контактує з дослідниками України, Польщі, Туреччини, які допомагають йому в реставрації фортеці й популяризації історії, та ще й як неперевершений оповідач - Ніколає провів для нас чудову екскурсію цією перлиною архітектури минулих віків. Зокрема, розповів про українську складову фортеці. Виявляється, у ХУІ столітті тут бував рідний брат молдовського господаря Івана ІІІ Воде Лютого, котрого в Україні краще знають як козацького кошового отамана Івана Підкову (пригадайте хоча б однойменну поему Тараса Шевченка, що починається словами: «Було колись - в Україні// Ревіли гармати;// Було колись – запорожці// Вміли пановати.// Пановали, добували// І славу, і волю;// Минулося – осталися// Могили на полі…»). У наступному столітті фортецю відвідував войовничий син гетьмана Богдана Хмельницького Тиміш, дружиною якого була донька молдовського господаря Василя Лупу Розанда (Роксанда)", – розповіла Наталія Каптелова.

Отож, колись грізна й непідступна для ворогів фортеця зараз виконує роль музею. Її добре видно й з нашого лівого боку. Але тільки на правому, молдовському, можна роздивитися більш детально. Саме це не без задоволення й зробили члени клубу «Мандрівник», намагаючись вникнути в суть отого самого найвищого закону гармонії – золотого перетину, поставленого в основу її проектування. Кажуть, що велика історична цінність Сороцької фортеці полягає в тому, що вона збереглася до наших днів такою, як була зроблена майстрами у часи середньовіччя.

 Після сказаногоЦікаво, що про те, хто такі Тиміш та Розанда на Кіровоградщині широкий загал дізнався кілька років тому. Тоді, раніше викрадені музейні портрети цих історичних осіб, що зберігалися у Львові до 1960 року, було знайдено в Олександрії (не без участі співробітників СБУ), представлено в обласному художньому музеї й передано львівським музейникам.
З історичних джерел відомо, що старший син уславленого гетьмана Богдана-Зиновія Хмельницького та Ганни (Гафії) Сомко Тиміш народився у 1632 році. На обличчі мав сліди від віспи. Був високого зросту, надзвичайно дужий, хоробрий, енергійний та вправний у військовому ремеслі. За свідченням арабського очевидця Павла Алепського, «стріляв з лука правою рукою і лівою, рубав шаблею, стріляв із рушниці з-під черева свого коня». У гетьманській резиденції створив власний музичний колектив (орган, скрипки, флейта, сурми). Попри юний вік, Тиміш у ратних справах поряд з батьком – починаючи з 1647 року. Уже наступного року – року початку Національно-визвольної війни – в складі козацького посольства до Кримського ханства. Тоді, погодившись на військовий союз із Хмельницьким у майбутній війні з Річчю Посполитою, хан (про всяк випадок) бере 16-річного юнака в заручники. Молодий гетьманич з честю витримує небезпечне випробовування, хоч майже водночас пережити довелося й смерть матері. Восени 1648 року він уже – чигиринський сотник (Чигирин – столиця України-Гетьманщини). Бере участь в облозі Львова та Замостя. Важливо, що з початку війни Богдан розглядав сина як спадкоємця своїх величних справ (навіть у козацькому реєстрі записаний другим після батька). Після вдалого походу Богдана Хмельницького в Молдавію восени 1650 року одна із статей мирного договору, підписаного в тодішній молдавській столиці Яссах, передбачала майбутній шлюб Тимоша з Розандою – молодшою донькою тамтешнього господаря Василя Лупу (Лупула) Коці та Василини Буціос (родички Київського митрополита Петра Могили). (До речі, як і портрет Тимоша, зображення Роксанди збереглося на сторінках тогочасної німецької багатоілюстрованої хроніки «Театр Європи». Як вважає професор могиляки Юрій Мицик, саме на основі того зображення й були написані щойно знайдені портрети). Шлюбом зміцнювався міжнародний авторитет Української держави. 28 жовтня з молдавським посольством було узгоджено термін весілля: у третю неділю після Різдва Хрестового 1651 року. Втім, війна з Річчю Посполитою тривала. У польському таборі всіляко протидіяли задуманому дипломатичному ходові козаків. Зміцненню України заважало чимало чинників, тож і весілля відкладалося. Гетьман знову повернувся до молдавських справ аж після величної й трагічної битви під Берестечком. Нагадування умов призабутого Ясського миру вилилося у знамениту битву під Батогом (1-2 червня 1652 року), куди, до речі, основні сили Богдана ішли й через наш край, зокрема, Торговицю. Там вщент було розбито військо польського гетьмана Марціна Калиновського. Особливо відзначився Тиміш. А незабаром, командуючи Чигиринським, Уманським та Жаботинськими полками, він взяв участь в облозі Кам’янця-Подільського. Шлях на Молдавію знову був вільний. 15 серпня 1652 року від Лупула до Чигирина надійшло запрошення на весілля. Тиміш негайно вирушив у дорогу у супроводі трьох тисяч «сватів» на чолі з генеральним писарем Іваном Виговським, генеральним обозним Тимошем Носачем та Переяславським полковником Павлом Тетерею. 29 серпня під звуки військової музики в’їхали до Ясс. Цікаво, що Роксанда, не зважаючи на суто дипломатичні підмурки шлюбу, охоче одружувалася й навіть «співала козацьких пісень, чекаючи на молодого». На весіллі грала турецька та циганська музика. Українські пісні виконувалися під акомпонемент згадуваного оркестру, привезеного Тимошем.
Після повернення гетьманича з дружиною в Чигирин, Богдан Хмельницький віддав молодятам місто Смілу, де вони й поселилися. Навесні 1653 року в Молдавії стався державний заколот. Тиміш разом з вінницьким полковником Іваном Богуном, уманським – Йосипом Глухом вирушив рятувати тестя. Форсувавши Дністер, захопилимісто Сороки, а невдовзі і Ясси, повернувши престол Василю Лупулу. Вже 7 липня повернувся до Сміли. У серпні Тиміш виступив у свій третій і останній молдавський похід. «Однією лише славою свого імені» захопив Сучаву (де перебувала теща із сім’єю і скарб Василя Лупула), втім, незабаром «польсько-молдавсько-трансільванська потуга» блокувала фортецю, на захисті якої й загинув Тиміш Хмельницький. Тіло гетьманича вдалося довезти до Чигирина. Поховали в Свято-Михайлівській церкві в Суботові, а згодом перенесли в щойно збудовану Хмельницьким Свято-Іллінську церкву. 1657 року поруч спочив і батько. 
Доля дітей Тимоша невідома, а ось Розанда, пізнавши чимало поневірянь в Україні, 1686 року опинилася на батьківщині, в Молдавії. Та через три роки загинула від рук поляків, які захопили фортецю Нямц, де вона перебувала.
Ось портрети яких людей було так несподівано презентовано у нашому місті у вересні 2016 року перед поверненням до Львівського історичного музею. Портрети дивним чином повернули Тимоша й Роксанду до тих козацьких місць, де вони колись жили насправді…


 Фото автора (з лівого берега), 

решта – членів клубу «Мандрівник»


241 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.


Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.