ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Війна і перемога або Хто і чому боїться правди про минулу війну

Війна і перемога або Хто і чому боїться правди про минулу війну

Зізнаюся, мені неспокійно спалося напередодні 9 травня. День перед тим минув спокійно, як і належить поминальному. Але на що чекати завтра? Традиційно цього дня відбувається масова хода до меморіалів, її очолять учасники руху «Безсмертний полк», народженого в Росії з добрими намірами, але з волі її політиків перетвореного на ще одну ланку проросійської пропаганди. Не виключено, що хтось із них вдасться до провокацій. З іншого боку націонал-радикали пообіцяли «контролювати» ходу, а «отаман» Корчинський – ще й вивести на вулицю своїх братчиків. Можуть виникнути перепалки, сутички, а то й бійки між проросійськими «синами полку» і їхніми візаві. В одних вистачить нахабства, у других – дурості. 

Не сталося. Хоч декому й дуже хотілося. Правоохоронці спрацювали на «відмінно». Телеоператори, налаштовані на екстрему, залишилися без гонорару. Два десятки правопорушень на всю країну – не масштаб. У Європі такі сутички проходять, образно кажучи, через день, їх там просто ніхто, крім поліції, не помічає. 

І на цьому про ходу 9 травня – все. 

Далі – про те, як на горбах, поті та крові живих і мертвих учасників боїв з фашистами «опоблочники» й інші проросійські політики намагаються затягнути Україну в «Русский мир». Той самий «мир», у якому українцям відведена роль пасинків без роду і племені. Осідлавши клячу імперської історії, з гаслами «Не дадим националистам переписать!..», «Не позволим переименовывать на честь фашистских пособников!..», з язиками наголо ці добродії щораз кидаються в атаку за уми і настрої громадян. Як в останній бій. Бо коли українці в усій своїй масі не тільки узнають правду, а й усвідомлять справжню історію, то місця глашатаям «славянского единства» в Україні не залишиться. 

Націоналістів і «фашистских пособников» ми залишимо до іншого разу. А зараз поговоримо про історію, ту справжню історію минулої війни. Що нам відомо? Точніше, що знають про неї люди старшого і середнього віку, котрі вивчали її у радянських школах і вишах, побіжно засвоювали через книги, фільми, спектаклі, картини, пам’ятники і деталями особливо не переймалися? 

А ось що. Війну розв’язав Гітлер, вона розпочалася 22 червня 1941 року віроломним нападом на СРСР. Радянський Союз завжди був принциповим противником фашистської Німеччини. Війна закінчилася 9 травня 1945-го, коли наш солдат забив осиновий кілок у могилу фашистського режиму. Радянський Союз врятував Європу від фашизму… Цим, власне, «джентльменським набором» і оперуюсь зараз «дядьки отечества чужого», намагаючись повернути свідомість українців до висхідної точки. Вони вже не згадують, що десь там був ще Другий фронт, не говорять про бої у Північній Африці, Ардени, висадку союзних військ на Сицілії, морські і повітряні бої союзників на Тихому океані і Балтиці, ленд-ліз тощо. Бо є країна-переможець – СРСР, і є народ-переможець – радянський народ («вообще-то русский»). Не говорять і що Друга світова війна, в тому числі для Радянського Союзу, закінчилася  2 вересня того ж 1945 року. 

Нагадування про все це «дядьки» зустрічають у багнети. Вони різко виступають проти перейменувань і люто ненавидять директора Інституту національної пам’яті та національну пам’ять як таку. Наприклад, Шуфрич називає В’ятровича твариною. Той самий Шуфрич, котрий разом з іншими депутатами-«регіоналами» і комуністами підписав у 2013 році звернення до депутатів польського Сейму з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу.  Нечуваний випадок у світовій історії: депутати однієї країни просять депутатів іншої прийняти рішення про дискредитацію своєї. А Добкін, стосовно якого ведеться слідство у справі про шахрайство та перевищення повноважень, обіцяє В’ятровичу аутодафе, тобто спалити його на вогнищі. Шизофренія якась. 

Є ще Олександр Вілкул, заступник голови фракції «Опозиційного блоку» в парламенті. Цей теж «не дозволить». Про що гучно заявив під час церемонії покладання квітів у Кривому Розі під пісню на слова директорки Департаменту інформації та преси МЗС Російської Федерації Лідії Захарової, присвяченої загиблим російським військовим… у Сирії:

Протянем руки к тем, глаза чьи слез полны,

Чей дом осиротел от ужаса беды.

Помянем их, прошу, помянем миром их –

Погибших за страну, за честь и за своих…

Поетеса з російської дипломатки, як бачимо, поганенька, але Вілкулу подобається.

Тож які істини усі вони замовчують або заперечують? 

Найперше, що війна, названа Вітчизняною, була складовою Другої світової, в якій на одному боці воювали фашистська Німеччина та її сателіти, на другому – країни  Антигітлерівської коаліції. Радянське керівництво вирвало війну СРСР із фашистською Німеччиною з контексту Другої світової і назвало її «Великою Вітчизняною війною радянського народу 1941-1945 років», бо мало для того вагомі причини. 

Насправді СРСР  брав участь у Другій світовій війні з 17 вересня 1939 року, коли разом із Німеччиною напав на Польщу. Звичайно, з Польщею у нас були свої рахунки. Але не це стало причиною нападу, а домовленості, зафіксовані у пакті Молотова-Ріббентропа. Спільну перемогу відзначили парадом у Бресті, яким командували випускник Казанського танкового училища, генерал танкових військ Вермахту Гайнц Гудеріан і комбриг робітничо-селянської Червоної армії Семен Кривошеїн. Виходить, неправда, що Радянський Союз послідовно протистояв німецькому фашизму. 

СРСР і Німеччина впродовж 20-х і 30-х років успішно торгували між собою, обмінювалися технологіями, активно співробітничали у військовій сфері і тоді, коли до влади прийшов Гітлер. У тридцятих роках у Радянському Союзі існували центри підготовки  німецьких військових кадрів. Після підписання згаданого пакту Сталін проголосив тост: «Я знаю, як сильно німецька нація любить свого вождя, і тому мені хочеться випити за його здоров’я». У грудні 1939-го виповнилося 60 років від дня народження Сталіна. Гітлер його тепло поздоровив, на що Йосиф Віссаріонович відповів: «У дружби народів Німеччини і Радянського Союзу, скріпленої кров’ю, є всі підстави бути тривалою і міцною». А голова Ради народних комісарів СРСР, народний комісар закордонних справ Молотов у доповіді на сесії Верховної Ради 31 жовтня 1939 року заявив: «Не тільки безглуздо, але й злочинно вести таку війну, як війна за «знищення гітлеризму», котра прикривається фальшивим прапором боротьбі за «демократію». 

Ну, як вам «картина маслом»? 

Ось чому вся проросійська рать так боїться правди про війну, її передісторію і перебіг, як боїться й сама Росія. Вона ще й досі ховає незчисленну кількість документів. Бо, як пише один із дослідників тих подій, до речі, колишній фронтовик і росіянин: «Якщо відкриється безперешкодний доступ до всіх документів Центрального архіву Міністерства оборони, у тому числі і тих, які зберігаються поза межами архіву в Подольську, та версія війни, яку нам створив Сталін (і яку й досі пропагує Росія. – Авт.), виявиться зовсім неспроможною… Але головним постане питання – чому ж ми заплатили таку страшну ціну за перемогу і хто несе за це відповідальність?».

І ще один факт. По ленд-лізу (програма допомоги союзникам сполучених штатів Америки у Другій світовій війні. – Авт.) СРСР отримав допомогу загалом на 11 мільярдів доларів,  тобто на 140 мільярдів за нинішніми цінами. Це стрілецька зброя, танки, вибухівка, баєприпаси, літаки, паровози, автомобілі, кораблі, машини й устаткування, харчові продукти, кольорові і чорні метали, одяг, хімічні реактиви і так далі. Вибухівки – близько третини всієї, використаної СРСР в 1941-1945 роках, міді – майже  40 відсотків і понад половину алюмінію, кобальту, олова, вовни, залізничних рельс. Локомотивів – у два  з половиною рази більше, ніж було випущено радянською промисловістю за цей час, більшість «Катюш» стояла на шасі «Студебекера». Майже всі м’ясні консерви, що потрапляли на фронт, були американського виробництва. І досі пам’ятаю американську тушонку, якою нас, голодних пацанів, у сорок четвертому підгодовували санітари у ближньому госпіталі… 

Пацани чекали своїх батьків із фронту. До когось вони повернулися, до когось – ні. Раділи перемозі. Потім 9 травня стало знову робочим днем, і пацанам це не сподобалося, бо треба було знову йти до школи. – діти є діти. Потім якось відразу з вулиць зникли бездомні інваліди, і ніхто не запитував куди. Потім пацани дивилися фільм «Зустріч на Ельбі», згадували тушонку з написом на  банках «USA» і дізнавалися, що насправді американці недобрі і несправедливі. Дивилися фільм «У них є Батькіщина» і обурювалися, бо вони ще й підступні –  радянського хлопчика Сашу Бутузова разом із дітьми, вивезеними під час війни до Німеччини, не відпускають додому. Пізніше видатна актриса Фаїна Раневська, котра грала у цьому фільмі разом із Лідією Смирновою, згадувала: «Ми з нею знімалися у михалковському лайні «У них є Батьківщина» (мається на увазі Сергій Михалков, автор сценарію, батько нинішнього великого путінського шанувальника Микити Сергійовича. – Авт.). Як ми там дружно страждали за своїми улюбленцями – заливалися слізьми! 

Коли я кажу про «лайно», то маю на увазі одне: чи знав Сергій Володимирович, що всіх дітей, котрі після цього фільму домоглися повернення в Радянський Союз, прямим ходом відправляли в табори і колонії? Якщо знав, то тридцять срібляників не пекли йому руки?». А ще був фільм «Сріблястий пил» про те, як США проводять антилюдські експерименти над неграми у секретних лабораторіях. І було багато ще чого. Пацани дивилися й вірили, що там, за межами нашої країни, панують безправ’я та жорстокість, слухали по радіо: «Нет для нас ни черных ни цветных» і пишалися разом із авторами пісні за свою країну: «Я другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек». 

Потім виростали діти цих пацанів, і теж вірили, і теж пишалися… Тепер дивуємося, чому стільки людей ніяк не можуть попрощатися зі своїми молодими ілюзіями. Жилося б краще, то, може б, і попрощалися. Тільки прикро, що багато з них підпадає під вплив політичних пройдисвітів. 

А загиблих у минулій війні з німецьким фашизмом, у теперішній війні з російським агресором українці пам’ятатимуть і згадуватимуть завжди – без парадів і салютів, натомість із вдячністю і скорботою. Бо гріх забувати тих, хто загинув за рідну землю і свободу свого народу, як і тих, хто віддав життя за друга своя. 

Фотоколаж із сайту  ДУРДОМ 


120 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.