ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Уроки мужності, уроки доброти

Уроки мужності, уроки доброти

Щодня з тривогою слухаємо повідомлення зі сходу України, де точиться війна, котра нарешті відкрито, у законодавчому порядку названа війною. Щодня звідти надходять повідомлення про загиблих і поранених українських воїнів. Ось і вчора, напередодні початку Операції об’єднаних сил бойовики понад шістдесят разів обстрілювали наші позиції, в результаті чого було поранено і травмовано семеро воїнів. Не виключено, що хтось із них стане інвалідом, як і тисячі їхніх побратимів.

Але це – не вирок. Багатьом із них вистачає мужності не тільки на те, щоб вижити, не впасти у відчай, а й знайти своє місце у житті. Так, наш земляк Олександр Чалапчій у боях під Горлівкою втратив обидві ноги, але знову навчився ходити. На компенсацію за поранення відкрив свій бізнес.  «Заряджений на життя», – назвав Олександра журналіст Геннадій Рибченков. 

«Ще коли лежав у госпіталі, – писав Геннадій, – лікарі кликали його поспілкуватися з іншими пораненими, аби Сашко своїм приладом показав, що не потрібно впадати у відчай, навіть з обмеженими можливостями жити можна і потрібно. Його оптимізм робив неможливе – бійці, котрі впали у відчай, втративши ногу чи руку, поверталися до життя». 

Олександр не тільки навчився ходити. Минулого року він отримав золоту медаль з греблі у національних змаганнях «Ігри нескорених» у Києві. А ще успішно виступив на Марафоні морської піхоти США. Чоловік довів, що це – нормально. 

Ненормально інше – коли можна відкупитися від служби в армії, наживатися на крові,  коли кабінетне мурло говорить учаснику АТО, як колись воїнам-афганцям: «Я вас туди не посилав». 

І ненормально, що про наших героїв так мало розповідають. Звичайно, мав  рацію відомий письменник-фронтовик, виступаючи проти героїзації війни. Але це тоді, коли вона давно минула і рани її зажили, тим більше, коли не починалася. Щоб не кортіло. А коли війна іде, про її звитяжців повинна знати кожна людина в країні. Та це вже тема іншої розмови. 

Вражає воля до життя наших паралімпійців. З Ігор у Ріо-де-Жанейро четверо кропивничан повернулися з медалями. Серед них – відома чи не на весь світ плавчиня Ольга Свідерська. У 2011 році вона виборола п’ять золотих і одну срібну медаль на чемпіонаті Європи у Берліні серед спортсменів-інвалідів із ураженням опорно-рухового апарату, встановивши три світових і один європейський рекорди. На Паралімпійських іграх 2012 року стала дворазовою бронзовою призеркою.

У грудні минулого року народні депутати проголосували за закон, згідно з яким у законодавчих актах слово «інвалід», яке вже майже набуло образливого звучання на зразок «неповноцінний», поміняно на словосполучення «людина з інвалідністю». Це гуманно і набагато точніше. Оскільки багато людей з інвалідністю часом повноцінніші за деяких своїх одноплемінників.

Днями, як уже повідомляв «Рідний край», в обласному художньому музеї відкрилася виставка робіт Надії Падурської. В результаті трагічного випадку вона з п’яти років не розлучається з милицями, а тепер ще й з візком. Її знають давно, і не тільки в нашій області. Вона мала щастя виставлятися в Києві, її оригінальні роботи є у приватних колекціях США, Японії, Німеччини, Нідерландів. 

Через інвалідність і тяжкі умови життя Надія Іванівна не мала змоги отримати професійну освіту. 

«Я ніколи не бачила, не відвідувала ніяких виставок, я не бачила живої картини, – пише в своїй автобіографії художниця. – Тільки одного разу бачу, на призьбі сидить жінка, чистить картоплю. А чавунець стоїть на великій книзі, альбом Катерини Білокур. Скільки я не просила, одноока баба чомусь не дала мені навіть роздивитися, не те, щоб почитати. І тоді я написала листа Катерині Білокур, якраз і по радіо почула лише кінець передачі. Відповідь прийшла дуже скоро. Написала мені хранителька музею К.Білокур, і така ж була добра душа, що пішла по селу, де б могла знайти книгу – альбом художниці. Вона надіслала мені безцінний дар. Я відкрила альбом і забула про свої болі, про свої сльози. Це було справжнє свято квітів, з кожної сторінки мені усміхалися красолі, ромашки і жоржини, і мальви з чорнобривцями, айстрами та нагідками, переповиті виноградом і крученими паничами – ніби живі виростали на сторінках книги. Відтоді я почала пильно придивлятися до кожного стебельця, квіточки, я так хотіла малювати».

Тим, хто зацікавився цією публікацією, я порадив би прочитати її автобіографію («Віртуальна виставка. Надія Падурська» на librari.kr. ua). В ній авторка виявляє себе ще й чудовою оповідачкою, спостережливою і чесною, засвідчуючи своє неабияке літературне обдарування. Автобіографія сповнена болю і гіркоти, але не відчаю. Крізь досаду в її душі проблискують промінчики віри й оптимізму. 

Недарма вона, характеризуючи свою творчість, говорить: «Я перемальовую всі цінності цього принадного світу й вихлюпую на біле тло своє горе, всі мої нестерпні дні й ночі. Мазок за мазком, рисочка і кружечок. І знову – мазок, мазок. Як цеглинки – один до одного: я збудую свій Дім Любові, де не буде незгод і непорозуміння, не буде зради і втрат. У моєму домі не буде гордині, заздрощів і всякої неправди». 

Але її багатостраждальне життя супроводжувалося не тільки байдужістю з боку оточуючих. Траплялися їй і гарні, чуйні люди. Чи не першими на самодіяльну художницю звернули увагу працівники відділу мистецтв обласної  наукової бібліотеки тоді ще імені Крупської (нині Чижевського), очолюваного Елою Михайлівною Янчуковою. Потім обласного художнього музею, спочатку Валентина Ноженко, а далі й весь колектив на чолі з Тетяною Ткаченко. Друзями Надії Іванівни стали художник Володимир Плітін, клірик храму Св.Миколая Олександр Кривко, її творчістю цікавилися письменники Володимир Яворівський та Григорій Гусейнов. Це ще раз підтверджує - світ і справді не без добрих людей. Вони допомогли їй із влаштуванням у пансіонат, здійснити операцію на очах.

Виставку в художньому музеї було відкрито з нагоди 75-річчя Надії Іванівни. Її  відкриття зняли на камеру, щоб потім повний сюжет передати ювілярці, показати у Власівському пансіонаті ветеранів війни та праці, що у Світловодському районі. Можливо, він допоможе комусь із її нинішніх співмешканців позбутися безнадії. А тим, хто перегляне експозицію, дізнається про її життя і змагання з долею, роботи художниці посприяють впевненіше почуватися на землі.


126 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.