ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Учасник АТО з Кіровограда залишився без ордена, без статусу і засобів до існування

Учасник АТО з Кіровограда залишився без ордена, без статусу і засобів до існування

Здавалося б, що для людини може бути страшніше війни?  Кіровоградець, учасник АТО, кавалер ордена Богдана Хмельницького, щоправда без нагороди, без статусу учасника бойових дій,  без засобів до існування і з купою проблем зі здоров’ям Ігор Іванченко тепер знає, що страшніше – несправедливість і безпорадність. Рішучий і відважний на передовій, Ігор Іванович, за характеристиками друзів, – не з тих, хто проситиме про допомогу, навіть якщо вкрай її потребує. Так, до військового госпіталю для ветеранів війни, де учасники АТО лікуються безкоштовно, він потрапив тільки після того, як його товариші звернулися до керівника обласного центру допомоги учасникам АТО Вадима Нікітіна, а той у свою чергу до головного лікаря медичного закладу Геннадія Сябренка. Ні, не тому, що йому там відмовили. З контузією, яку отримав у зоні АТО, але без посвідчення учасника бойових дій, він просто не наважувався туди звертатися.

Коли відбулася наша розмова, викладена нижче, Ігор Іванченко знову вкрай потребував медичної допомоги, у нього віднялася рука. Але він посоромився вдруге звернутися в госпіталь і лікувався за позичені гроші в першій міській лікарні, і лікувався б так далі, якби Вадим Нікітін і Геннадій Сябренко знову не дізналися про це від його товаришів. Чому людина, котра добровольцем пішла на війну, втратила там здоров’я, почувається чужою на цьому «святі», що називається мирним життям, і ледь зводить кінці з кінцями, – читайте далі. Розповісти про ситуацію, в яку потрапив, журналістам також, до речі, вмовили друзі. Теж соромився скаржитися.

«Цивільний фах у мене – інженер-електрик, а військовий – льотчик-винищувач і штурман вертольоту. Я офіцер, тому добровільно пішов в армію. Просився з перших днів, ще коли розпочалися сумнозвісні події в Криму, що передували його анексії, але мене не взяли. Сказали, що льотчики там не потрібні. Ще однією причиною відмови був вік. Мені 51. Але до контузії в мене було ідеальне здоров’я. Коли почалася війна на сході, погодилися взяти до війська, але перевчили на зенітника. Призвався я 31 січня 2014 року, пройшов навчання в Харкові і до серпня минулого року воював у зоні антитерористичної операції у всім відомій 93-ій бригаді, був командиром зенітно-ракетного взводу», -  розповідає Ігор Іванченко.

3 серпня Ігор Іванович під час ворожого обстрілу отримав контузію. Відтоді і почалися його поневіряння та дуже дивні, на перший погляд, речі. Не зважаючи на те, що з того дня він потрапив до госпіталю, а потім був комісований і відповідно більше не служив і не командував взводом, тривалий час його не звільняли зі служби, а тому вдома він не міг влаштуватися на роботу. В довідці про контузію вказали, що її отримав не під час захисту Батьківщини, що було б підставою для отримання статусу інваліда війни, а під час несення служби. Різниця у формулюваннях суттєва, останнє юридично означає, що нібито контузію він отримав не під час бойових дій, а відтак може отримати інвалідність тільки за станом здоров’я, але не статус інваліда війни. Потім «загубилися» документи, які він подавав для отримання статусу учасника бойових дій, тому ось уже скоро рік не отримує жодних передбачених законодавством пільг. А далі більше – так само якимось незбагненним чином «загубився» орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, яким ще на початку року його нагородив Президент України за хоробрість і бойову звитягу як командира підрозділу на першій лінії оборони.

Ігор Іванченко вбачає в усьому цьому руку керівництва підрозділу, в якому служив, і наміри приховати обставини, за яких він отримав контузію, та відвертий шантаж – аби він заради нагороди і статусу став поступливішим і більш зговірливим.

«Не зважаючи на те, що мене комісували, і я ще з минулого року не служив і не командував зводом, мене тривалий час не звільняли, – розповідає Ігор Іванченко. – А потім примушували заднім числом передати взвод, за яким рахувалася велика недостача боєприпасів і техніки, що виникла за моєї відсутності. Не тому, що хтось крав, а тому що не велося обліку. Просто військова прокуратура проводила перевірку, і комусь потрібно було відповідати. Комбат вирішив, що це маю бути я, тому мене спеціально не звільняли. Тільки завдяки голові громадської організації «Штаб юридичної допомоги військовим» Антону Красову, який взявся допомагати мені безкоштовно, вдалося домогтися наказу про звільнення. Але офіційно звільнення оформлено значно пізніше, ніж мене комісували, і в військкоматі  відповідних документів досі немає, тому я продовжую перебувати в підвішеному стані –  «між небом і землею».

«Унаслідок контузії отримав букет різних захворювань, але в документах вказано, що я її отримав при несенні військової служби, а потрібно «під час захисту Батьківщини». Бо контузію можна отримати й не в зоні АТО. Статус учасника бойових дій також не дають. Оформляли на ввесь взвод. Усі отримали, а я ні. Коли юрист подав запит до моєї частини, з’ясувалося, що моїх документів немає, нібито я їх не подавав», - зазначив військовий.

Обставини контузії – окрема історія, яку, за словами Ігоря Івановича, керівництво підрозділу хоче приховати. Звідси і незрозуміле формулювання в документах.

«3 серпня я приїхав з госпіталю і ще не встиг прийняти взвод, ним командував мій заступник. Він отримав наказ стріляти з зеніток.  Через деякий час ворог відкрив потужний обстріл у відповідь, під час якого мене контузило. Тобто проблема в тому, що цей обстріл викликали ми самі, бо хтось зверху віддав злочинний наказ. Це, як на мене, була чистої води зрада, бо робилося для того, щоб відкрити наші позиції ворогу нештатною зеніткою, тобто яка ніде не обліковується. А це кримінал. Тому цей обстріл навіть не зафіксували в журналі бойових дій, офіційно його не було, а значить, як я отримав контузію – не зрозуміло. Я звертався з цього приводу до військової прокуратури, але безрезультатно. Хлопців змусили дати неправдиві свідчення, а я тепер, як кістка в горлі. Тому з мене клеять дурня, який невідомо де і як отримав контузію», - стверджує військовий.

Запитую в Ігоря Івановича, на які кошти живе і лікується.

«Чесно кажучи, позичаю гроші.  Заощадження вже закінчилися. Друзі допомагали, тепер ось уже зовсім на нулі. Боюся, що навіть як отримаю наказ про звільнення, з працевлаштуванням будуть проблеми – рука не рухається», - зазначає чоловік.

На щастя, завдяки «Штабу юридичної допомоги військовим», є деякі позитивні зрушення, які дають надію, що вже невдовзі Ігор Іванченко отримає і заслужений статус, і заслужену нагороду.

«Постанова військової лікарської комісії, згідно з якою його комісували, датується груднем минулого року, – коментує голова «Штабу юридичної допомоги військовим» Антон Красов. –  Він кілька разів їздив до Дніпропетровська, де дислокується військовий підрозділ, пред’являв документи керівництву, але його не звільняли без будь-яких на те підстав. Відповідно він не міг ні влаштуватися на роботу, ні стати на облік у військкоматі. Про орден він узагалі нічого не знав і не знав би, якби не товариші. Статус учасника бойових дій йому не присвоїли досі, хоча мали б це зробити через місяць після того, як він вийшов із зони АТО. Тобто йдеться про цілу низку порушень. Але сьогодні ми домоглися наказу про звільнення. Також після мого запиту до Адміністрації Президента, орден передали військовій частині. Зараз ми хочемо, щоб його передали до місцевого військкомату. Чекаємо на рішення Міноборони щодо статусу учасника бойових дій. Тоді вже можна буде займатися і довідкою про обставини контузії, яка дає можливість оформити статус інваліда війни, а також право на одноразову допомогу в зв’язку з контузією».

2654 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.