ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

У Кропивницькому на унікальній виставці зазвучала музика гранатомета, переробленого на гітару. ФОТО

У Кропивницькому на унікальній виставці зазвучала музика гранатомета, переробленого на гітару. ФОТО

Неймовірно важко описувати подію, від якої отримав культурний шок. Бачив, коли відвідувачі виставки плакали, розглядаючи незвичні мистецькі експонати, що за своїм первинним призначенням мали нести не радість від прекрасного, а смерть. Слухав несподівані пояснення виникнення виставлених творів з вуст людини в камуфляжі, котра не на словах знає, що таке війна…

Виставку «Військово-польовий арт», про яку вже чимало написано й знято телесюжетів, нарешті можуть побачити й оцінити жителі міста на Інгулі. Міста, де така довга алея загиблих на війні, що триває уже п’ятий рік.

– Це вже тридцять п’ята виставка. В деяких містах, зокрема, в столиці, її організовували чи не по п’ять разів. А в Кропивницькому вона вперше, – розповідає, весь час мандруючи третім та четвертими поверхами Кіровоградського обласного художнього музею, де ледь вміщуються експонати виставки, невгамовний Павло Ротар. Йому, нещодавньому рядовому добровольцеві особливого батальйону спеціального призначення «Золоті ворота», що неодноразово бував в зоні антитерористичної операції, а тепер людині, відомій чи не всій Україні, хочеться особисто показати й самому пояснити все новим і новим екскурсантам.

– Ось на цьому барвистому гобелені, що тримається на двох гранатометах, зображено архистратига Михаїла. Цей у темно-синіх тонах називається промовисто «Розірвані небеса». А той, виготовлений за мотивами малюнка Марії Приймаченко, символізує незнищенність життя. Бачите птаху, що летить та ще й несе двох діток, а навколо неї простір буквально пронизаний справжніми кулями й осколками…

– З уже оприлюдненої інформації відомо, що Ви після повернення  з АТО вирішили створити культурно-мистецький проект «Військово-польовий арт».  Речі, що нагадують війну, збирали й і привозили додому під час ротацій. Тут і ящики з-під набоїв, й уже безпечні рештки боєприпасів, і гранатомети, і бойові прапори, технічні засоби, фотографії бійців з передової тощо. Яким чином все це перетворюється на витвори мистецтва? Кому віддаєте перевагу, обираючи майстрів: особистому знайомству чи таланту?

– До речі, військові артефакти зараз мені як автору й куратору проекту пропонують уже й інші люди. Дивлюся на ті предмети у мене виникає та чи інша ідея. Згодом, звертаюся до митця і той втілює її в життя. Розмальовує, випалює, вирізьблює чи прикрашає. Інколи цей шлях виявлявся не таким простим. Тоді доводиться полемізувати чи взагалі відмовлятися від співробітництва.Тож спершу волію побачити майстра так би мовити «в проекті». Після того як «Військово-польовий арт» розкрутили, з’явилося чимало охочих теж прийняти в ньому участь. Втім, кандидатів обираю сам. І саме так приблизно звичайнісінький зеленавий ящик для військової амуніції перетворюється на привабливу розмальовану скриню, яких колись було чимало по всій Україні, а гранатомет на веселого «Цапомета», котрого бачите перед собою…

– Скільки всього митців Вами представлено на виставці в Кропивницькому? Чи є серед них наші земляки?

– Близько двохсот майстрів народного декоративно-ужиткового мистецтва з різних областей України. Але й це ще не все! Адже у нас тепер з’явилися навіть свої запасники. Кіровоградщина представлена творчістю Лариси Гарбузенко, Валентини Добровольської, Лариси Зоріної, Володимира Крутоуса, Ірини Кудревич, Дмитра Кудрі. Втім, співпрацюю ще й з Сергієм Марущаком. А один ваш майстер (йдеться про Євгена Василевського.- Авт.) приніс два експонати безпосередньо на відкриття виставки. Шкода тільки, що модель оцього літака, виготовленого з решток снаряда, пофарбував…

– Настільки цікавляться Вашим арт-проектом за кордоном?

– Зрозуміло, що іноземці теж проявляють інтерес. Особливе бажання повезти виставку до себе на батьківщину є у поляків. Але, поки що воно не матеріалізувалося.

–  Кілька днів тому на відкриття цієї виставки завітали перші особи області…

– Так. А на оцей експонат свого часу в Києві звернув увагу навіть Петро Олексійович (Порошенко. - Авт.).

– А що означають покручені лінії навколо портрета дівчини на ящику з-під снарядів, біля якого стоїте? – запитує одна з працівниць музею.

– Карта Донеччини накладена на карту Франції, назву одного з її міст я взяв собі за позивний…, – говорить пан Павло й, без подальших пояснень (видно щось дуже особисте зачепило запитання), швидко переходить до дитячих іграшок, зроблених з рівновеликих гільз, пропонуючи хлопчику й дівчинці, що підійшли, погратися ними.Потім обертає ручку шарманки, зробленої з військового непотребу: лунають дивні звуки та крутяться встановлені зверху барвисті дерев’яні ляльки. Згодом піднімає руку догори й розкручує підвішені до стелі гільзи, які брязкотять, ударяючись одна об одну. Щось подібне у китайців називається «музика вітру», а у Ротара, певно, – «музикою війни».

- А ось ящик для набоїв, перероблений на вулик. У ньому, як бачите є рамки й справжня вощина. Хоч зараз заселяйся, бджолина родино, – наочно демонструє ту рамку Павло Ротар, стоячи поблизу великого вітряка, зробленого з залишків війни, де неподалік, примостившись на гранатометі, «пролітає» чи не гоголівська відьма.

– У вас є ліхтарик? Загляньте всередину отієї розмальованої квітами гільзи колишнього снаряда. Побачили? Там потемнілі стільники справжнього осиного гнізда, де жили комахи. Життя – воно всюди. І відразу згадує картину одного з передвижників.

– Очевидно Ваш арт-проект має властивість повертати людей, що постраждали від жахіть війни, до мирного миття, лікувати…, – долучається до розмови мистецтвознавець Світлана Ушакова.

– Так воно і є, – говорить Павло Ротар, підходячи до свого колишнього звичайнісінького білого маскувального халату, а тепер, завдяки вишивці решетилівських майстринь, – справжньому витвору мистецтва.Уявляєте зовсім нещодавно одна з учасниць проекту, базуючись на ось цих експонатах, захистила кандидатську дисертацію по темі, що межує з медициною, психологією та мистецтвом.

– Ви історик за освітою, мистецтвознавець за покликанням, тож поясніть наявність на виставці деяких книг, розкладених у її різних куточках…

– Зверніть увагу на їх назви і все зрозумієте. Ось «Война и мир» Льва Толстого. Там «Прощавай, зброє» Ернеста Хемінгуея.Хочу ще знайти одне з улюблених видань «Людини і зброї» Олеся Гончара. Але не будь-яке, а з серії «Шкільна бібліотека». Воно найбільше підійшло б до виставки.

– Куди помандрує «Військово-польовий арт» далі?

– Поки що Кіровоградщиною, де, до речі, пройшло моє дитинство. Зокрема, з середини листопада виставка має переїхати до Олександрії.

Після сказаного. Неохоче покидаючи художній музей, раптом почув, що знайомий кличе повернутися й послухати, як грає …гранатомет! Той самий, перероблений під гітару, на який під час екскурсії звернув увагу посеред інших див. Онук відомого у місті диригента Валентин Почапський, завітавши на виставку, не тільки заграв на гранатометі, але й заспівав новітню пісню зі старими словами про те, як загін не помітив втрати бійця!...

Фото автора

439 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.