ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Той, хто на Кіровоградщині пробивав дорогу до виходу з московського патріархату

Той, хто на Кіровоградщині пробивав дорогу до виходу з московського патріархату

Нині, коли в Україні постала православна церква, незалежна від Москви, особливої важливості набуло питання її розбудови. Окремі громади поступово переходять у ПЦУ, але процес цей  поки що дуже повільний. У нашій Кіровоградській області, наприклад,  ще жодна громада не заявила про такий перехід. Єпископ УПЦ КП, а нині ПЦУ Марк вважає, що цей процес значно пожвавиться, коли буде прийнято закон про його унормування та УПЦ набуде реальну назву – РПЦ в Україні.

Єпископ Марк розповідає, що найактивніші осередки ПЦУ – у Голованівському, Бобринецькому, Добровеличківському районах. В останньому віруючі звели кілька нових храмів – у селах Тишківці, Липняжці, Карбівці, тривають роботи у містечку Помічній. А я пригадую, як ще у 1991 році священик села Любомирка Добровеличківського району отець Борис (Чорноводський) з громадою віруючих зробив спробу перейти у лоно УАПЦ.

…Наша зустріч  відбулась у тяжкий для Чорноводського час, коли віруючі села фактично відмовлялись від нього. І це зовсім не дивно, адже навіть сьогодні, коли триває російсько-українська війна, кожен вихід громади з-під впливу Московського патріархату супроводжується шаленими скандалами, провокаціями, розповсюдженням неймовірних чуток і жорстким протистоянням. Що вже говорити про ті часи, коли український люд тільки-но випорснув з-під пресу комуністичної пропаганди (а проросійська не припиняється і досі!) і не прийшов до власної пам’яті.

Але віруючі любомирці, мешканці села із давніми релігійними традиціями (величний храм Пресвятої Богородиці тут зберігся ще з першої половини ХІХ століття, звідси родом також засновник течії євангельських християн-баптистів) тоді повірили отцю Борису.  А він і для себе, і для них відкривав справжню історію української православної церкви, яка до середини ХУІІ століття була самоврядною і підлягала лише Вселенському Константинопольському (тоді Царгородському) патріарху. Соболі   та  золоті червінці, які отримав ніжинський протопоп Максим Филимонович за те, що промовчав про фальшивість статті, яка визначала статус Київської церкви  та хабарі Єрусалимському патріарху Досифею і Царгородському Діонісію – ось плата за несвободу і втрату самоврядності Українського  православ’я. І лише  на початку ХХ століття Вселенський патріарх Григорій УІІ зазначив, що відірвання  від престолу Царгородського Київської метрополії та прилучення її до Московської церкви відбулося не за приписами канонічних правил. Але більшовицька влада тоді  плювати хотіла на зауваги Патріарха.

Та небайдужими до цієї історії  став отець Борис і майже три десятка віруючих з Любомирки, які у червні 1991 року провели збори, що  розглянули питання про перехід під юрисдикцію Української Автокефальної Православної Церкви, про що телеграмою повідомили  тодішнього єпископа УПЦ (МП) Василія. Підписи під протоколом поставили 29 осіб.

Відразу ж по селу поповзли чутки, що отець Борис хоче окатоличити віруючих. На підписантів почали тиснути і люди (а вони були здебільшого старшого віку) розгубились. Я тоді опитувала багатьох учасників тих зборів і їхні твердження суперечили один одному. Більшість визнавали, що збори відбулися і там йшлося про перехід до УАПЦ, але коли мова заходила про їхню особисту позицію, уникали прямої конкретної відповіді. Якби вище керівництво церкви пішло їм назустріч, і влада підтримала їхній порив мати незалежну від МП церкву, віруючі радо б схвалили перехід. Але протистояти натиску, відстоювати свою позицію у них не було ні сили, ні твердості духу.

Того ж дня, коли я була у селі, єпархія УПЦ  прислала у Любомирку нового священика. Отець Анатолій переконував: «Ето шпіони амеріканскіє к нам пролєзлі, свої  кнігі завозять. Я сам відєл там USA стоіт. Я – от істінного Бога…» Отакі священики «от  істінного Бога» і досі правлять у більшості приходів нашого краю.

Отець Борис ще намагався відстояти позицію свою і громади.   Його підтримала віруючі УАПЦ обласного центру, організувавши пікет біля Кіровоградської обласної ради на захист отця Бориса Чорноводського. У той час 26 чоловік голодували у Києві,  вимагаючи повернення автокефальній церкві незаконно відібраних святинь. Але тоді цей спротив не привів до якихось наслідків.

…Як зараз бачу отця Бориса Чорноводського, що сидить на ганочку  скромної хатини на околиці (за  невеличким садком і огорожею розкинулись широкі чорноземні поля) села Любомирки. Найбільше запам’ятались його чорні, як воронове крило, зібрані ззаду, коси, темно-карий погляд.  Хату у нього відібрали, але він,  хоч і без громади віруючих, таки перейшов у лоно УАПЦ, кілька років служив у сусідній Миколаївській області. Та з життя пішов дуже рано, не встигши й посивіти… 


415 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.