ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Сутність національної економіки

Сутність національної економіки

 Стаття кандидата економічних наук Романа Яковенка


Багато разів у дискусіях чи звичайних розмовах з різними громадянами  застосування словосполучення „національна економіка” викликало з їхнього боку скептичну скривлену посмішку, поява якої часто-густо супроводжувалась питанням „А вона в нас є?”.

Є, будь-яка країна, незважаючи на рівень свого економічного розвитку, має свою національну економіку. Спробуємо визначити, що вона собою являє. 

Національна економіка– це економіка певної визначеної країни, її народногосподарський комплекс, національний ринок та нагромаджене національне багатство; сукупність взаємодії національних продуктивних сил, виробничих відносин, природно-географічних умов, соціально-культурних традицій та національно-ментальних особливостей, які визначають характер та природу соціально-економічного розвитку певної держави.

Вона являє собою взаємозв’язок між змістом та умовами праці, її продуктивністю та способом розподілу результатів. Засадами формування національної економіки як системи є поділ, спеціалізація та кооперація праці, що мають місце на рівні країни.

Поділ праці – це поділ процесу праці на декілька спеціалізованих операцій з метою підвищення її продуктивності.

Спеціалізація праці– це використання наявних ресурсів для виробництва одного або декількох (групи) товарів чи послуг, що принесе  найвищий зиск, або спеціалізація на виконанні лише певних елементів виробничого процесу.

Кооперація праці– поєднання у виробничому процесі декількох спеціалізованих видів робіт.

Національна економіка виражає сукупність відносин між виробниками матеріальних благ і послуг. Розмаїття цих відносин зводиться до двох головних груп зв’язків: ге­нетичних і структурних, які, у тісній взаємодії, формують будь-яку органічну систему. В національно-господарсько­му контексті генетичні зв’язки реалізуються у формі внутрішніх і міжнародних коопераційних відносин, які супроводжують процес становлення і розвитку національ­ної економіки. Структурні зв’язки цієї системи виника­ють на основі поділу праці, встановлення і розвитку між безпосередніми виробниками, регіонами та країнами економічних відносин щодо відтворення валового націо­нального продукту, матеріальних і духовних основ жит­тя. Таким чином, структура національної економіки визначається взаємодією виробничих, коопераційних і відтворювальних зв’язків.

Національний ринок– система економічних відносин, яка поєднує резидентів країни з усіма іншими суб’єктами ринкових відносин. Типовою помилкою є прирівнювання національного ринку до внутрішнього ринку, тобто організації ринкових відносин всередині країни, що є неправильним. Він не має географічних кордонів і обмежується лише інтересами та потребами національного виробництва і споживання.

Господарська система, що склалася історично в певних територіальних (національних) межах, набуває статусу національної економіки. На її позначення використовують та­кож терміни „народне господарство”, „національне госпо­дарство”, „суспільне господарство”. Формування і функціонування національної економіки регламентується Конституцією держави та створеними на її основі законами, що регулюють господарську діяльність загалом і діяльність сфер, галузей, регіонів.

З міжнародним поділом праці сформувалися міжна­родні ринки, покупцями і продавцями на яких є передусім окремі країни. Види продукції, які вони поставляють на ці ринки, дають уявлення про їх національну економіку, її структуру і обсяги виробництва, якість та цінність її про­дукції. Тим, наскільки економічна система задовольняє потреби країни і наскільки її продукція потрібна іншим країнам, визначається місце і роль конкретної країни у світовому господарстві.

Національна економіка виникає і розвивається на основі:

– поглиблення суспільного, зокрема територіального, поділу праці, що зумовлює виникнення різноманітних ви­дів діяльності, спеціалізацію територій;

– формування міцних централізованих держав.

За таких умов народне господарство з часом перетворю­ється на національний комплекс – територіальне утворен­ня, в якому всі компоненти економічного життя (підпри­ємства, галузі, окремі регіони) функціонують як єдиний організм, що забезпечує матеріальні й духовні потреби сус­пільства.

Єдність господарської системи ще не є визначальною для народного чи національного господарства. Важли­вим чинником при цьому є спільність духовного розвитку членів сус­пільства: культури, звичаїв, традицій, моралі та ін. Спільні господарські й духовні риси суспільства набува­ють значення загальнонародних або національних рис. Первинною ланкою національного господарського ком­плексу є підприємство, духовної сфери – людина, носій національної ідеології, член цього суспільства. У проце­сі поділу праці між національними господарськими орга­нізаціями і окремими виробниками формуються стійкі господарські зв’язки, які стають основою створення світового господарства. Це своєрідна глобальна система на­ціональних економік, кожна з яких постачає на світовий ринок свої товари, спосіб виробництва, технології, куль­туру господарювання та господарського мислення.

За сучасного підходу національна економіка не обов’язково має формуватися на мононаціональній спіль­ності людей і території. Наприклад, економіка США як багатоетнічної країни така ж національна, як і економіка майже моноетнічної Японії. Етнонаціональний чинник зараз не відіграє вирішального значення, хоча національні тра­диції господарювання можуть визначати окремі риси націо­нальної економіки, наприклад ставлення до праці, твор­чості, довкілля та ін.

Вся система взаємодії національної економіки визначається наявністю потреб та необхідністю їх задоволення через ринковий механізм.

Сучасну національну економіку характеризують такі групи ознак:

– ознаки національного суверенітету;

– ресурсно-виробничі ознаки;

– господарсько-організуючі;

– товарообмінні.

Ресурсно-виробничі ознаки відображають передусім потенційні можливості виробничої діяльності, структури виробництва, його спеціалізації і охоплюють: людський потенціал; науковий і техніко-технологічний потенціал; природно-ресурсний потенціал.

Людський потенціал визначається чисельністю насе­лення працездатного віку, його професійною структурою, кваліфікаційним рівнем, освітою, станом здоров’я тощо; науковий і техніко-технологічний – станом розвитку на­уки, впровадженням наукових розробок у виробництво, створенням нових видів машин і технологій; природно-ре­сурсний – географічним розміщенням країни, наявністю природних сировинних ресурсів, рівнем їх освоєння і пере­робки.

Господарсько-організуючі ознаки є визначальними серед інших груп ознак. Вони виявляються в наявності економічного механізму, що визначає рівень поєднання людського потенціалу з природно-ресурсним і техніко-технологічним потенціалами, який залежить від узгодження приватних, колективних і суспільних інтересів, системи стимулів виробництва і праці тощо.

Елементи забезпечення дії економічного механізму є такими:

– правова система (закони про власність, підприєм­ництво та ін.);

– система стимулювання виробництва і праці;

– фінансово-кредитна система (фінанси держави, під­приємств, населення, національна грошова одиниця, сис­тема банків (національного і комерційних), податкова сис­тема);

– митна система;

– система управління і регулювання (макроекономічна, регіональна, мікроекономічна).

Товарообмінні ознаки виявляються через розвинуту систему внутрішніх ринків та спроможність товарів і послуг завойовувати світові ринки.

Ознаки національної економіки є показниками само­організації суспільства, зокрема щодо державотворення, економічної системи, економічної і соціальної політики та ін. Структура і динаміка виробництва, товарообмін на внутрішньому і зовнішньому ринках, бюджет країни і до­ходи населення – є головними критеріями, за якими оцінюють стан самодостатності національної економіки.

Важливу роль у створенні економічних систем країн ві­діграли природні умови, зокрема наявність на їхній тери­торії мінеральних ресурсів, лісів, орних земель тощо. Від­сутність чи недостатня кількість мінеральних ресурсів, низька родючість ґрунтів спонукали народи таких країн до створення виробництв, від яких вони отримували виго­ду, хоч це й потребувало значних творчих і трудових зусиль. Країни з достатніми природними умовами і ресурсами лег­ше визначали види своєї діяльності та здійснювали їх з меншими творчи­ми і трудовими затратами. Певною мірою це впливало на формування ставлення до праці, оцінки результатів своєї діяльності та, відповідно, на формування способу мислення нації, її ментальність.

Використана література:

1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.

2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.

3. Яковенко Р. В. Сутність економічної категорії „національна економіка” / Р. В. Яковенко, В. О. Буряк // Материали за 7-а международна научна практична конференция [„Найновите научни постижения – 2011”]. (Софія, Болгарія, 17-25 березня 2011 р.). – София : „Бял ГРАД-БГ” ООД, 2011. – Том 8 : Икономики. – C. 72–74.


187 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.