ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Родіон Григорян: Члени родин повинні терпляче ставитися до того, хто побував у зоні бойових дій

Родіон Григорян: Члени родин повинні терпляче ставитися до того, хто побував у зоні бойових дій

В Україні з’являється психологічна служба. Не те, щоб раніше її не існувало взагалі, просто з початком АТО значення її зросло. І це добре. Бо сьогодні одні експерти стверджують, що наслідки війни на сході країни позначатимуться на психічному здоров'ї ще й через 10 років, інші заспокоюють: «стрес, який переживають багато людей в Україні – це нормальна реакція нормальної людини на ненормальні обставини». Про це ідеться в матеріалі газети "З перших уст". 

Про сьогоднішні роль і завдання психологічної служби – розмова зі столичним тренером із саморегуляції та стресостійкості Родіоном Григоряном, який у Кропивницькому брав участь в семінарах і тренінгах для ветеранів ЗСУ, навчанні військовослужбовців, волонтерів, психологів, та з місцевим психологом Римою Мирною.

– Які завдання ставите перед собою під час тренінгів? – цікавлюся в пана Григоряна.
– Найперше, – каже він, – розповісти про природу стресу, про те, як із цим впоратися, мотивувати людей на те, що кожен має брати все в свої руки і щось для себе робити. Я розкриваю різні інструменти, методи і техніки саморегуляції, які можуть бути корисними у мирному житті і тим паче в бойових діях. Акцент в останніх семінарах, проведених у Кропивницькому, робився на виробленні стресостійких станів ще до певних подій і зняття напруги, якщо події вже відбулися.

– Перекладемо це у практичну площину. Скажімо, повертається вчорашній вояк з АТО додому. Не виключено, що з поодинокими чи множинними психологічними травмами. Які найперші кроки для порозуміння мають бути з боку родини?

– Кожен має розуміти, за якими правилами ця людини жила на війні. Конкретне оточення в конкретних умовах вимагало від нього певної поведінки, яка часто не вписується в площину загальноприйнятих норм співіснування. Тож, враховувати правила життя на фронті у повоєнному житті оточенню ветерана дуже важливо. Члени родин повинні терпляче ставитися до того, хто побував у зоні бойових дій, правильно вибудовувати з ним стосунки.

– Це теорія. А що можна порадити конкретній дружині і конкретним дітям, чий чоловік та батько повернувся з фронту?

– Якщо людина не знає, як поводитися, має як мінімум звернутися до відповідної літератури, подивитися щось на задану тему в Інтернеті, ті ж вебінари, якщо є можливість – пройти якісь курси, тренінги. Їх зараз проводиться доволі багато – було б бажання відвідувати. Добре б, звісно, звертатися до психологів. Є для цього соціально-реабілітаційні центри. Таких послуг сьогодні вже не бракує. Той, хто захоче в чомусь розібратися, до чогось докопатися – знайде можливість, як це зробити. Тобто треба вчитися. Але для початку – максимально розібратися в ситуації. Сьогодні багатьох лякає ПТС (посттравматичний синдром. – Авт.). Насправді ж ПТС можливий, але не обов’язковий. Це приблизно 20-25 відсотків від загального числа ветеранів. До того ж він проходить у різних станах, у різних амплітудах.

– Говорячи про емпатію (розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання) та терпимість, чого має бути більше в ситуації, коли в родину повертається людина з АТО?

– Розуміння, – долучається до нашої розмови пані Рима. – Емпатія ж не всім притаманна. От учора, під час тренінгу в госпіталі, хлопці запитали, що саме відбувається з нервовою системою. Їм важливо почути підтвердження, що з ними все в порядку навіть після того, як вони повернулися із зони АТО. Щойно колишні військові усвідомлюють, що з ними все гаразд, вони відразу «вмикаються». Часто робота тренера в цьому й полягає, щоб «перемкнути» людину на те, що вона й сама в собі може розібратися. Тобто мають спрацювати в унісон і сам вояк, і близькі люди.

– Я в таких випадках наводжу приклад давньоіндійської приказки про те, що поплескати в долоні можна лише двома руками, однією цього не зробиш, – продовжує пан Родіон. – Тобто питання в тому, як ефективно мотивувати ветерана на внутрішню роботу. І тут ми знову повертаємося до початку нашої розмови: важливо зрозуміти, за якими законами і правилами людина жила, яким чином їй донести інформацію про те, що треба над цим замислитися і мотивуватися до роботи над собою. На жаль, нас цього не вчили ні в школах, ні згодом у дорослому житті. І лише тепер розумієш, що, коли люди потрапляють у стресові ситуації, одні адаптуються й рухаються вперед, інші – губляться й не знають, як поводитися, бо вони цьому не навчені. От і відбувається певний розрив поведінкового шаблону. Те, як людина поводилася, як вона почувалася до війни, після повернення до мирного життя, вже чомусь не працює. Хтось закривається в собі, хтось навпаки – епатує, надміру агресує.

Тобто перший крок: розібратися, зрозуміти. Знадобиться терплячість, чіткі кроки. Комусь, у складних випадках, можливо, знадобиться навіть мужність. І тут комусь буде достатньо зусиль родини, дітей, а комусь потрібна кваліфікована допомога психолога. Останній поінформує, яка природа людини, як вона реагує на різні життєві ситуації, змоделює їх за потреби. Психолог – це не психіатр. Психолог – це друг, помічник, консультант, тренер, соратник, провідник. А чомусь багато хто соромиться звертатися до спеціалістів. Якщо людина звертається до психолога, це не означає що «мінус» їй… Зустріч із психологом завжди працює в плюс, бо дає людині можливість змінюватися й рухатися вперед. І немає чого соромитися. Якщо хтось хоче навчитися ліпити горщики – іде до фахівця-гончара. Якщо ж людина хоче вдосконалити себе – іде до психолога. Є така гарна приказка: «Мудрий вчиться все життя». Це нормально: робити запит, одержувати на нього відповідь і рухатися вперед. Віра в себе приходить з досвідом.

– Наскільки піддаються лікуванню психологічні травми?

– Я б розділила ці речі, – каже пані Рима. – Перше – інформування; воно приносить полегшення («зі мною все гаразд»), друге – усвідомлення того, що можуть допомогти, і лише потім третє – дозволити собі отримати допомогу, дозволити з ним працювати. Найчастіше люди після війни прагнуть поправити якісь стосунки в сім’ї, на роботі. Багатьом незручно про це з кимось ділитися. Не всі готові водночас сприйняти інсайт, що на війну йшла одна людина, а повернулася звідти інша – з’явилася реакція на різкі звуки, роздратування від активності дитини тощо.

Родіон Григорян:
– Від того, наскільки сильно людина хоче від чогось позбутися, залежить уся подальша робота.

Рима Мирна:
– Нещодавно я працювала з колишнім військовим, котрий повернувшись із зони АТО, спочатку виходив спати в машину. Після нашої з ним роботи, він повернувся до дружини… в дім. Вилікувався він чи ні – важко сказати.

Родіон Григорян: 
– Але повернувся до нормальної соціальної адаптованості у мирному житті на мирній території – це однозначно.

Рима Мирна:
– Ось ще згадалося. Колишній військовий посадив сад. І надалі його життя розділилося «до саду» і «після саду». Всі думки тепер спрямовані на те, як виростити, як зібрати врожай… Людина замість того, щоб згадувати, що з нею там було, тепер знає заради чого жити далі. З’явився новий особистий сенс.

Родіон Григорян: 
– Якщо є речі, які після повернення із зони АТО заважають жити та радіти життю, і самостійно людина не здатна розібратися в причинах такого стану, психолог може допомогти. І тут важливо пам’ятати, що крім ПТС є ще інші моменти: суперечливий життєвий досвід, виховання. І тут теж треба допомога. Навіть тому, хто не був на війні, але боїться відкривати бізнес – допоможе психолог, з яким легше буде відшукати те, що стримує людину, і розпрощатися з ним. При цьому запам’ятайте, що спеціалісти – будь то психолог, тренер чи коуч, – вони працюють за запитом, який має йти від людини. Якщо ж людина закрита, як наповнена чимось посудина, то ти в неї жодної краплі не додаси, бо нікуди… Трапляється, що хтось перестає відвідувати семінари. Затримувати таких – немає сенсу. Люди не готові. Поки що не готові. 
– Давайте насамкінець торкнемося такого питання. Відомо, що послуги психолога – доволі вартісні. Як бути тим, хто матеріально не готовий звернутися до нього по допомогу?…

Родіон Григорян: 
– Можна й чашкою кави обмежитися. Гроші тут не голов-не. До того ж сьогодні в цій царині працює багато волонтерів. Але є тут й інший бік медалі – те, що не оплачене, легко знецінюється. Такі закони природи. І ще: коли людина справді хоче в чомусь розібратися, але не має для цього коштів, то є купа відеоматеріалів, вебінарів, волонтерських центрів. Варіантів багато, особливо для ветеранів. Хто стукає, того чують і тому відчиняють. 
– Дякую. Сподіваюся, вас почують ті, для кого це дуже важливо.

952 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail [email protected]

 



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.