ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Непереборне тяжіння роду

Непереборне тяжіння роду

Цю унікальну фотографію нещодавно передала мені моя двоюрідня тітка Галина Миколаївна Бурченко. Зроблений цей знімок десь у перші роки після війни. У чому ж його унікальність? Ну, зібралися родичі чи знайомі… Таких фото безліч. Але особливість у тому, що зібрав усих цих людей, членів великого роду (тут далеко не всі), тоді молодий чоловік Дмитро Ружин, який приїхав погостювати до рідних у село Костянтинівку Новомиргородського району з Грузії, куди ще хлопчаком  виїхав після фактичного розгрому їхньої сім’ї  більшовицькою владою. І, як старший син, повернувшись на рідну землю, мав за обовязок (чи за потребу?) зібрати  свій рід до купи. Очевидно, щоб відчути його силу, назавжди набратися його енергії? Наскільки мені відомо, більше в Україну Дмитро не приїздив.

На цьому фото – Дмитро у верхньому ряду, другий зліва. Тут їх шестеро дітей (на фото уже дорослі) Ружинів: брати Анатолій, Георгій, Леонід, Володимир, Дмитро, сестра Марія (ще одна – Раїса, десь відсутня) уже зі своїми сім’ями, інші родичі. Їхня мати – Варвара Ружин (Чудна), рідна сестра мого діда Степана,  ще на початку 30-их, коли діти були геть дрібні і їх треба було якось прогодувати, потрапила до Кіровоградської тюрми за відомим законом про  п’ять  колосків. Кілька років тому майже дев’яностолітня Марія Двойникова (Ружин, на фото – друга зліва у другому ряду, з білою квіткою у волоссі) в деталях розповідала мені, як арештували матір, як вони, малі, бігали до тюрми, сподіваючись її побачити, як уже коли підходив строк  звільнення, прийшла звістка про її смерть.

Батько цієї великої родини – священик Григорій Ружин, арештований у 1937 році разом із  тодішнім архієпископом Одеським Кирилом Квашенком.  У тітки Марії (Двойнікової), пам’ятаю, постійно на столі стояло фото, обрамлене траурною рамкою, де її батько у товаристві Квашенка та ще якогось чоловіка. Григорій Федотович був тоді священиком у селі Грузькому Кіровоградського району. Їх і ще кількох служителів культу звинуватили в організації підпільної контрреволюційної організації церковників. Сьогодні очевидно, що це була явна вигадка органів, яким треба було виконувати і перевиконувати план по  викритих «ворогах», арештованих, розстріляних.

Аргументи енкавеесівців, як відомо, були переконливими, бо Квашенко відразу зізнався у тому, у чому його звинувачували.  Із протоколу його допиту: «Одним из наиболее активных участников нашей организации был Ружин, который, как он мне лично докладывал, сумел организовать и сколотить вокруг церкви актив верующих из числа наиболее антисоветски настроеных лиц, с которыми Ружин поддерживал тесную связь и проводил через них всю работу по осуществлению задач нашей организации. …Ружин также систематически информировал меня о положении в колхозах, о настироении колхозников, при этом также говорил, что он, Ружин, систематически обрабатывает колхозников, которые посещают его по религиозным обрядам – крещение детей и другим, в антисоветском духе, всячески компрометируя колхозный строй, вызывая к нему ненависть колхозников».

За великим рахунком це все – правда. Подібні настрої тоді панували в українському середовищі повсюди. Ше Григорія Ружина звинуватили у тому, що він спеціально підіслав свого найменшого сина Леоніда (на фото четвертий зліва у верхньому ряду), аби той під час Великодньої служби, яка у у 1935 році, як і цього року, співпала із 1 травня, підпалив приміщення храму, аби прилюдно звинуватити у цьому комсомльців, які  поряд, у сусідньому будинку, проводили свої святкові збори. Навряд чи священик підмовляв свого малолітнього сина на такий вчинок, але Леонід – єдиний з усіх дітей цієї родини, як і батько, став священиком і довгий час правив, як казала моя мама, у Малій Висці. Так само він єдиний, хто продовжив традицію багатодітності. У них з дружиною Марією (у центрі у другому ряду) було шестеро дітей.

Григорія Ружина розстріляли опівночі 19 жовтня 1937 року. Тут, на фото, вони ще цього не знають, бо така інформація тоді була за сімома замками. Тітка Марій Двойникова ще кілька років тому розповідала мені, ніби аж у 70-тих роках десь у Сибіру хтось чув, як співає Григорій Федотович. Казала, він дуже гарно співав. Звісно, це міф. Але їй, дочці, хотілося вірити у це.

Більшості з тих, хто на цьому фото уже немає в живих, навіть декого з  дітей, точніше було б сказати – тільки дехто з дітей ще живий. Точно знаю, що живі ще русява дівчинка у квітчастому платтячку (по центру у нижньому ряду). Це – моя тьотя Галя, яка й зберегла це фото і пам’ять  про ту зустріч, скликану Дмитром. Вона усе життя пропрацювала стоматологом у Новомиргородській лікарні. Зараз, звісно, на пенсії. Поряд – її брат Вєня, як у нас в родині казали, був військовим, зараз живе у Києві. Вони – діти сестри мого діда Марфи, яка на фото у другому ряду якраз за Веніаміном.

Ті, хто тут, на фото – тільки невелика частина із нашого великого роду. Зібрати б їх усіх, але зараз це практично неможливо – роз’їхались, розлетілись, втратились адреси, застаріли номери телефонів. Спасибі тим, хто зберігає пам’ять.

517 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.