ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

«Нас вбивали, бо ми українці…»

«Нас  вбивали,  бо  ми  українці…»

У ці дні, коли 85 років тому голод найсильніше лютував в Україні,  всеукраїнська правозахисна організація «Меморіал»  імені  Василя Стуса скликала міжнародну конференцію «Штучні голоди  в Україні ХХ століття».  Основна увага виступаючих  під час і пленарного, і секційних засідань зосереджувалась на темі Голодомору 1932-33 років та його трактуванню, як геноциду. Конференцію супроводжувала виставка документів та світлин, підготовлена національним музеєм «Меморіал жертв Голодомору» під назвою --  «Нас вбивали, бо ми українці…» Ця  виставка напередодні була відкрита у Будинку уряду, її із супроводжуючим текстом українською, російською та англійською мовами  побачать також у всіх іноземних посольствах нашої держави. 

Скільки  нас  пішло  у  небеса?       

Українська споконвічна ментальність з її щирістю, гостинністю, схильністю до творчої праці і підприємницькою жилкою, зорієнтованою на індивідуальне господарювання та примноження благополуччя роду, була серйозною перешкодою на шляху становлення тоталітарної адміністративно-командної системи. Не зламавши, не знищивши український чинник, комуністичний тоталітаризм не зміг би стати тим, чим він став. І голодомори особливо тридцятих років, стали ключовими засобами боротьби проти нас, українців.      

І хоча уже у плані повернення пам’яті про ті часи зроблено величезну роботу, ми досі не маємо повного мартирологу жертв голодоморів. Як зазначив ведучий пленарного засідання віце-прем’єр Степан Кубів,  є підстави вважати, що за три голодомори минулого століття загинуло близько 13 мільйонів українців. Звісно, встановити усі імена неможливо, адже тодішня влада, чинячи сваволю, намагалася й замітати сліди. На згаданій виставці цитується директивний лист Харківського облвиконкому до голів міських рад та райвиконкомів щодо вилучення із сільрад книг реєстрації смертей за 1932 і 1933 роки та передачу їх до секретних відділів.      

І все ж  дослідники знаходять  книги записів громадянського стану за ті роки, що дає можливість встановити частину імен та проаналізувати зафіксовані причини смерті. Олександр Нікілєв із Дніпропетровська констатує  характерну тенденцію: серед причин смерті тих років багато вигаданих, надуманих причин, так само рясніють вони відсутністю прізвищ та імен померлих, часто це селяни, які, рятуючись від голоду, тікали до міста. Але навіть за таких обставин 14 відсотків причиною смерті серед містян та 45  серед селян зафіксовано – голод.     

Досі серед науковців немає єдності у тому, скільки ж жертв зазнала Україна під час Голодомору  тридцятих років.  Частина  сходиться на цифрі 3,9 мільйонів. Професор Володимир Сергійчук, аналізуючи  тодішні статистичні документи демографічного стану  в Україні, наполягає на цифрі 7,1 мільйонів. Але і одна, і інша цифра свідчать про страшний удар по потенціалу нації, який і досі потребує потужної  позитивної програми, яка б зняла ментальні нашарування трагедій і дала нам відчути цінність бути українцями.

Пуп’янки  соціалістичної  весни     

Надзвичайно хвилююча тема – діти під час Голодомору. Її цікаво, з посиланням на документи та свідчення очевидців, розкрила головний зберігач національного музею «Меморіал жертв Голодомору» Ніна Лапчинська. Її виступ, що прозвучав під час секційного засідання, вартий бути почутим усіма учасниками конференції (її матеріали мають видати окремо).        

Діти, особливо зовсім маленькі, на відміну від дорослих, легко піддаються повному витісненню національної пам’яті і фактичному переведенню в інші нації,  насамперед російської. Йдеться про сотні тисяч дітей.        

Але ще більше мусили  вмирати страшною голодною смертю.  У ті роки селяни, розуміючи, що не можуть врятувати дітей від голоду, намагалися вивезти їх  у місто аби залишити на вокзалі чи на ганку якоїсь установи, сподіваючись, що хтось зглянеться і врятує.  Та це була марна надія. Аби приховати злочин голодомору, при ДПУ було створено спеціальну комісію по боротьбі з безпритульністю. Вона організовувала систематичні облави на дітей. Але не для того, аби їх врятувати.  Частину дітей відправляли  назад, на село. Доведений факт, що  таким дітям на передпліччі лівої руки ставили наколку з датою вивезення з міста. Інших направляли у приймальники-розподільники, звідки щодня вивозили сотні дитячих трупів. Це ще одне яскраве підтвердження, що Голодомор був саме геноцидом, а не наслідком стихійного лиха чи прояву класової боротьби.        

Ніна Лапчинська процитувала протокол засідання тодішньої соціальної служби, де якийсь комсомольський діяч розповідає про жахливі умови перебування дітей в одному з притулків: на 13 ліжках лежало 140 дітей, виснажених, брудних, вражених поносом та іншими хворобами. Очевидно, мова йде про немовлят. На такі притулки (їх кількість  у Харкові тільки з березня по травень 33-го року збільшилася з трьох до 14!) виділялася якась мізерна кількість продуктів. На один такий, за словами Ніни Лапчинської, в документах було виписано мізерну кількість борошна, цукру, круп (буквально кілограми на п’ять тисяч дітей), але цей запис супроводжувала приписка «Продукты не получены». За таких умов діти щодня гинули сотнями і тисячами. Їх ще називали пуп’янками соціалістичної весни…

Світ ще не усвідомив масштабів нашої трагедії     

На початок цього року Голодомор-33 геноцидом визнали тільки 18 країн світу. Це мало чи багато? Річ у тім, що з моменту проголошення незалежності нам знадобилося півтора десятиліття, щоб самим зрозуміти, що ж з нами відбулося. І хоча переважний консенсус у цьому плані в країні вже  досягнуто, та про абсолютний говорити не доводиться. Екс-міністр зовнішніх справ Володимир Огризко підкреслив, що тільки з 2006 розпочалась робота з міжнародного визнання  Голодомору геноцидом.        

Ясна річ, цьому передувала багаторічна робота  Світового конгресу українців, саме з його ініціативи створена перша комісія з розслідування трагедії Голодомору. Але тільки  у 2006 при МЗС реально  запрацював  штаб, який поставив перед посольствами конкретні завдання. За словами Володимира Огризка, найбільше протидіє цьому процесу Російська Федерація, певна занепокоєність є з боку єврейських кіл, які не хочуть, аби українська трагедія хоч якоюсь мірою нівелювала  сприйняття світом Голокосту.        

І все ж процес міжнародного визнання  Голодомору геноцидом триває. Суддя, який іменем України визнав це – Володимир Скавронік – наголосив, що українські голодомори слід розглядати у контексті міжнародного права, має бути створена електронна база встановлених жертв, відповідна пошукова система. Очевидно, наша країна ставитиме питання про компенсацію нащадкам жертв штучних голодів за рахунок Російської Федерації – країни-спадкоємця СРСР.  Адже голод, як підкреслив професор Ярослав Калакура, це  форма гібридної війни, яку Росія веде проти України уже не одне століття. Він став дієвим інструментом в руках більшовиків в умовах класової та національної експансії північного сусіда.      

Щоб світ розумів це краще,  слід консолідовувати  наукове середовище, урядові та громадські чинники.        

Наш край на конференції представляли історик Юрій Митрофаненко, директор обласного архіву Олег Бабенко, наукові працівники архіву Іван Петренко та Вадим Колєчкін, викладач педуніверситету Світлана Проскурова, представник редакції «Книга пам’яті» Артем Безшкуренко, науковий співробітник обласного краєзнавчого музею Вікторія Безверха та автор цього матеріалу.

                                       *      *     *     

І хоча, здавалося б, про штучні голодомори минулого столітті в Україні  ми вже знаємо немало, все ж конференція показала, скільки ракурсів і моментів ще не підтверджено документально, скільки відомих документів  тих часів ще не опрацьовано, не осмислено науковцями, не донесено до широкої суспільної свідомості. Багато з того, що напрацьовано у регіонах (матеріали про голод 46-47 року, масив справ про спротив під час голодоморів) ще  слід узагальнити на всеукраїнському рівні.

На знімку: під час роботи конференції

242 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.