ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ
29.11.2016 | 14:18

На вiчний спомин про Тошу Бузуляка

На вiчний спомин про Тошу Бузуляка

Сьогоднi своє 30-рiччя мiг вiдзначати Анатолiй Бузуляк, спецпризначенець 3-го полку спецпризначення. Вiн загинув 29 липня 2014 року, пiд час бойового завдання у зонi АТО в складi розвiдгрупи з рятування пiлотiв збитого лiтака в районi мiста Снiжне Донецька область.

Указом Президента України вiд 14 листопада 2014 р., «за особисту мужнiсть i героїзм, виявленi у захистi державного суверенiтету та територiальної цiлiсностi України, вiрнiсть вiйськовiй присязi», нагороджений орденом «За мужнiсть» III ступеня (посмертно).

Спогади про загиблого поширила у Фейсбуцi Лiлiя Вiльцанюк, на прохання волонтерки Оксани Червоної.

«На вiчний спомин про Тошу Бузуляка

Вiд 29 липня 2016 р.

…А буває, iдеш по свiту,

i проходить повз тебе людина

так, неначе проносить квiти

i тобi вiддає половину…

(Лiна Костенко)

Знову липень, знову спека. I знову, як i два роки тому, у цей день морозить на фiзiологiчному рiвнi. Очевидно, пам’ять – страшна рiч: у нiй закарбувалися, мабуть, назавжди i надривна фраза «Тоша, наш!! Тоша загинув», i як умить посеред дня стало темно, i як небо опустилося низько-низько, майже на плечi, i нав’язлива на багато наступних мiсяцiв думка, яка з’явилася в головi з першим пiсля цього свiтанком, про те, що вiн для нього не настав i що йому, мабуть, страшно й холодно в суцiльному мороцi… Сьогоднi знову нiби протяг ходить по плечах при +32 °C, знову темно пiд палючим сонцем, i небо тисне – 2 роки Тошки немає з нами…

«Загинув як герой». Герой! Це слово останнiм часом так часто стало звучати, що стає трохи лячно, що воно стане звичним i буденним. А не повинно, бо ж за ним стоять долi!!! Хто би мiг подумати, що ми будемо жити в часи, коли вулицi й сквери називатимуть iменами тих, кого ми знали чи, на щастя, знаємо особисто. Iменем того милого й дотепного балагура, який ходив, стояв, сидiв iз тобою поряд, пригощав яблуком i святкував день народження, здавалося, зовсiм не знав печалi й напускав на себе серйозного вигляду, тiльки коли того вимагав випадок.

Я далека вiд романтичної героїзацiї й пiднесення будь-кого в цьому свiтi, кожна людина має ряд як суб’єктивно, так i об’єктивно позитивних i негативних рис, але Тошка, це я точно знаю, героєм названий небезпiдставно. Вiн просто-таки зiтканий iз чеснот, iз тих якостей, яким я особисто надаю найбiльшої ваги: завжди чесний i вiдвертий, справедливий i прямолiнiйний, вiдважний i вiдчайдушний, смiливий i категоричний. Надзвичайно людяний i позитивний. I, звичайно ж, неймовiрний жартiвник. Ця якiсть була безперечно найяскравiшою. Мало пам’ятаю його серйозним. Хiба на урочистостях до 9 травня . Жартував увесь час. Пристойно i не дуже, переважно все-таки не дуже. Але разом iз тим його жарти НIКОЛИ не були образливими. Вiн просто робив собою життя й свiт навколо яскравiшим, добрiшим, радiснiшим, щасливiшим… Просто кращим. Вiн не чекав, коли попросять про допомогу, а просто брав i допомагав. Вiн не любив несправедливостi й завжди намагався її побороти. Вiн мав свою думку й неухильно вiдстоював її. Говорив вiдверто й неприховано про те, що не подобалося. Веселив усiх i всюди – смiх мав того рiдкiсного типу, що iнколи забавляє бiльше, нiж сам жарт – але не був позбавлений тактовностi. Мав безлiч чеснот. А вiйна, на превеликий жаль, яскраво проявила ще одну – виняткову самовiддачу й жертовнiсть.

I тепер, через цю його жертовнiсть зокрема, його немає серед нас. Психологи стверджують, що оплакуючи когось, ми жалiємо насамперед себе. Важко погодитися з цим повнiстю. Неймовiрний бiль бере насамперед вiд того, що розумiєш, що бiльше нiколи ВIН! не побачить заходiв i свiтанкiв, веселки й лiтнього дощу, не пiдставить обличчя сонцю й не помилується жовтим листям, не поганяє м’яча по полю й не обiйме мiцно того, кого любить. У нього не з’явиться жодної сивої волосинки й мiмiчної зморщечки, яких би в нього через його веселу вдачу мало би бути вдосталь. Не вiдчує щастя вiд народження власної дитини й не пiдтримає в старостi матiр… НIЧОГО, зовсiм нiчого вiн бiльше не вiдчує, не побачить i не дiзнається. I, звичайно, дуже шкода нас усiх, кого вiн тут лишив. Дуже! Адже ми багато втратили з його вiдходом, вiн забрав iз собою часточку вiд кожного зi свого оточення, а свiт загалом збiднiв i потьмянiв, бо його свiчечка, якою вiн би освiчував i зiгрiвав певний радiус навколо себе, згасла…

Знаю, що в нього там, на небi, уже iншi завдання, i все це наше земне для нього бiльше не має значення, i його душенька не має спокою через нашi сльози… Усе знаю. Але в нього попереду цiла вiчнiсть, а поки живi тi, кого вiн лишив до себе щонайменше небайдужим, його спокiй ще почасти – або й вiдверто часто – турбуватимуть…». 

380 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail [email protected]

 



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.