ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Мовою пензля і різця: короткий екскурс у день мистецького свята

Мовою пензля і різця: короткий екскурс у день мистецького свята

У неділю країна відзначила День художника, встановлений указом президента у 1998 році. Наші митці підійшли до нього з широкою виставкою робіт місцевих авторів у обласному художньому музеї та презентацією каталогу «Мовою пластики. Віктор Френчко про життя і мистецтво». Такі каталоги останнім часом з’являються раз на рік за програмою художньо-меморіального музею ім. Осмьоркіна і знайомлять земляків з митцями, котрі живуть і працюють в області.

Що стосується виставки, то на ній широко представлені роботи як майстрів старшого покоління – Фелікса Полонського, Володимира Кир’янова, Юрія Вінтенка, Миколи Фірсова, Віктора Перепічая, Андрія Надєждіна, Ігоря Смичека, Віктора Самійленка тощо та їхніх молодших і зовсім молодих колег. Зрозуміло, перераховувати імена всіх учасників, як і роботи в експозиції, нераціонально – виставку треба бачити,  вчитуватись «у мову пензля і різця», співпереживати разом з авторами, пройматись філософією їхньої естетичної думки.

Виставка не ретроспективна, на ній немає робіт тих, хто стояв біля витоків обласної організації Національної спілки художників України. І це не обов’язково, адже нинішня експозиція – то черговий звіт наших  земляків за конкретний відрізок часу. А от згадати їх у контексті Дня художника буде цілком доречно.

Кіровоградська обласна організація НСХУ – одна із наймолодших в Україні. Тривалий час про її створення ніхто не думав, місцеві художники, об’єднані спільною роботою в художньо-виробничих майстернях, займалися виготовленням наочної агітації, оформленням музейних кімнат і святкових заходів, у сотий раз копіювали портрети членів Політбюро і вождів світового пролетаріату. На безпосередньо творчість майже не вистачало ні часу, ні снаги, а то й настрою. Що вже тут мріяти про свій творчий осередок, коли місцеві виставки відкривалися в ряди-годи, потрапити  ж на республіканську  дорівнювало рідкісному виграшу у лотерею, а на члена Спілки художників, котрого якимось вітром заносило до тодішнього Кіровограда, дивилися як на святого духа. Серед колег мали тільки одного такого – графіка і театрального художника Миколу Добролежу, котрому вдалося отримати членський квиток у 1967 році.

Але саме тоді, в шістдесяті роки минулого століття, з’явився інтерес, зокрема обласної та міської влади, до художніх талантів. Що цьому сприяло, сказати важко, але факт залишається фактом. Дехто пов’язує це з іменами креативного першого секретаря обкому партії Миколи Кириченка та небайдужого до питань культури  заступника голови облвиконкому Дмитра Сиволапа. Не треба боятися про це згадувати, тоді без благословення влади не робилося нічого. Принаймні саме у середині 60-х років у Кіровограді відкрилася дитяча художня школа, запрацювала картинна галерея (Дмитро Спиридонович особисто нею опікувався), розпочалося активне виставкове життя,  діапазон якого не замикався на ознайомленні з роботами місцевих авторів - традиційними стали покази творів українських митців, що їх організовувала  Республіканська дирекція художніх виставок. Упевненість кіровоградців у власних силах зростала. Свіжий струмінь у творчий процес внесли виставки Бориса Вінтенка і Броніслава Домашина після їхньої поїздки до седнівського Будинку творчості та викладачів художньої школи, котрі своєю авангардністю ледь не до смерті налякали ту ж таки владу. До речі, опівдні у середу на будинку, де жив Броніслав Олександрович – це Велика Перспективна, навпроти міської ради, планується урочисте відкриття меморіальної дошки, присвяченої художнику. 

Наші земляки захотіли виставлятися, захотіли бути баченими і шанованими, подолати той бар’єр, що відділяв їх від художнього життя республіки. І тут не можна недооцінювати організаційну роль Михайла Надєждіна, котрий на початку 80-х став головним художником художньо-виробничих майстерень і зумів привернути увагу київських метрів до творчості наших митців. Їхні роботи почали все частіше з’являтися на республіканських вернісажах, до вже відомих у столиці членів Спілки Бориса Вінтенка, Володимира Федорова, Миколи Бондаренка, Олександра Логвинюка стали долучатися їхні молодші колеги – Леонід Бондар, Сергій Шаповалов, Григорій Гнатюк, Емілія Руденко... А сам Михайло Володимирович дістався аж до Москви, до голови всесоюзної спілки Андрія Васнецова, щоб отримати дозвіл на реєстрацію кіровоградського осередку.

Особливо активізувалося художнє життя в нашому місті із здобуттям Україною незалежності. Зникли обмежувальні рамки, залежність митця від ідеологічних догм . Наші земляки, не зважаючи на труднощі першого часу, широким маршем вийшли не тільки на  республіканський простір, а й стали учасниками виставок міжнародних, нині своє мистецтво вони демонструють у багатьох країнах на всіх континентах. З нечисленної організації обласний осередок виріс до повноцінної організації, яку представляють талановиті художники різних напрямків – від традиційного реалізму до новітніх спрямувань. Організація налічує понад сорок членів, дев’ять із них носять звання Заслуженого художника України, один – Народного, це Михайло Надєждін, котрий понад чверть століття очолював організацію. Нещодавно керівництво нею перейняв Андрій Хворост.

Така коротка, але яскрава історія становлення і зміцнення кіровоградської організації НСХУ. З її останніми здобутками можна познайомитися цими днями на виставці в обласному художньому музеї.

1075 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.

 



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.