ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Микола Бутенко загинув наступного дня, як мало початись перемир’я

Микола Бутенко загинув наступного дня, як мало початись перемир’я

«РК» продовжує цикл публікацій про героїв АТО, щоб віддати хоча б невелику часточку суспільного боргу за їхній подвиг. Миколі Бутенку, мова про якого йтиме далі, учора виповнилося б 25 років...

Узимку 2014-2015 рр. на території Донецької та Луганської областей тривали запеклі бої. Збройні сили України відбивали наступ проросійських бойовиків. Ситуація з кожним днем загострювалась. Уже було зрозуміло про зрив перемир’я, передбаченого угодою, підписаною у Мінську. 24 січня 2015 року секретар РНБО України Олександр Турчинов повідомив, що «за інформацією з надійних джерел, Радбез РФ ухвалив рішення про активізацію наступальних дій практично за всіма напрямками на сході України». Посилився наступ бойовиків і на Дебальцівський плацдарм. Європейські лідери заявляли про проведення нових переговорів з врегулювання ситуації в Україні. Заговорили про «Мінськ-2». Вся країна з напруженим, хоча й подекуди скептичним сподіванням, відслідковувала останні новини з Білорусі в очікуванні миру…

Про мир мріяла і мати 24-річного Миколи Бутенка, Надія Іванівна. Її старший син знаходився у зоні АТО з серпня 2014 року. І хоч на війну хлопець був мобілізований,  службу в армії обрав самостійно. Здобувши освіту у середній школі села Дмитрівка, Знам’янського району, Микола продовжив навчання в обласному центрі на юридичному факультеті Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки. Ще у школі хлопцеві подобалось вивчати право та історію. У його кімнаті було багато книжок та посібників з українського законодавства. Проте, до престижного юридичного вишу хлопець так і не наважився вступити, адже батько помер, і 5 років навчання були б надто обтяжливими для родини. Тому зробив вибір на користь кіровоградського інституту. Але через два місяці після вступу пішов до армії, бо хотів служити. А ще, мріяв про стрибки з парашутом. Ще малим вдома стрибав з даху, уявляючи себе відважним десантником. Вже в армії не пропускав жодного стрибка. В нього було особливе ставлення до форми, беретів. Микола хотів після армії служити в міліції. І попри те, що в країні давно склався стереотип недовіри до правоохоронців, він був переконаний, що служитиме по правді. Та й взагалі хлопець з дитинства вирізнявся справедливістю та принциповістю.

Після армії Микола повернувся в рідне село, закінчив Дмитрівське училище, пішов працювати на залізницю. Знам’янська «желєзка» здавна була місцем працевлаштування усіх місцевих. У селі Микола познайомився з дівчиною на ім’я Алла. Протягом трьох років молоді люди зустрічались. Хлопець, як і усі його однолітки, хотів працювати, щоб звести будинок, одружитись, зрештою, жити…

Але в країні дедалі більше відчувалася соціальна напруга, столиця гула протестами, почались сутички на Майдані, перші смерті. Потім був Крим. Спілкуючись з товаришами по службі Микола не раз висловлював думку, що автономну республіку не можна було здавати без бою. Він навіть зібрався йти добровольцем у військкомат, аби обороняти свою країну. І хоч мати просила залишитись вдома, відмовляв їй - «хто, як не я». Та й взагалі він був дуже самостійним. Ще в дитячі роки навіть у конфліктах з однолітками не біг по материну допомогу. Вона хотіла, аби син міг за себе постояти. Вже у дорослому віці неодноразово дякував мамі, що так виховала.

Під час другої хвилі мобілізації Миколу Бутенка призвали до лав Збройних Сил України. Придбавши за свій кошт форму й берці, хлопець відправився служити рядовим у 55-ий автобатальйон. Він перевозив боєприпаси для воюючих підрозділів ЗСУ. На армійські будні хлопець не скаржився, навіть казав, що добре годують, про волонтерську підтримку.

Останній раз мати чула голос сина 14 лютого 2015 року. Микола разом зі своїм підрозділом вирушав з бази в Харківській області до Дебальцевого. Необхідно було відвезти набої українським солдатам. Мама по телефону просила його не йти саме у це відрядження, мовляв небезпечно. Сподівалась, що у Мінську домовляться про перемир’я, що все налагодиться. «Після того, що ми тут, на сході, побачили, вже не може бути ніякого перемир’я», - відповів хлопець.

Коли колона, у складі якої був Микола Бутенко, поверталась на базу, поблизу Дебальцевого її обстріляли сепаратисти. Це було 15 лютого, якраз тоді, коли, відповідно до договору «Мінськ-2», мало б відбутися припинення вогню. Наступного дня мати Миколи дізналась, що був обстріл і одна машина з колони не повернулась. Проте у військовій частині запевнили, що панікувати не варто, можливо, авто відбилось від інших, чи потрапило до сепаратистів. Хлопцям, які пропали, продовжили відрядження на три дні, сказали, що шукатимуть. І шукали п’ять місяців…

Вже згодом мати хлопця дізналась, що це було пряме попадання снаряду в машину. З усіх членів екіпажу машини, які загинули, можна було впізнати лише водія. Хлопця поховали на Хмельниччині навесні. Про усіх інших інформації не було. Майже півроку родина Миколи перебувала у жахливому стані очікування. У липні 2015 року сім’ї рядового Бутенка зателефонували з Міноборони та СБУ. Потрібно було їхати на упізнання в Дніпропетровський морг. «Тобі нема що там дивитись. Там лише обгорілі кісточки і більше нічого», - сказав племінник матері Миколи, який поїхав разом з нею. Тому навіть сьогодні, маючи на руках свідоцтво про смерть, матір не може повірити, що сина більше немає.

«Я не бачила, кого ми ховали. Бувають же випадки, коли результати ДНК виявлялись хибними», - постійно повторює мати загиблого.

Прощання з Миколою відбулось 17 липня 2015 року в Дмитрівці. Це була перша втрата селища впродовж Антитерористичної операції. Коли труну з загиблим привезли у Дмитрівку, при в’їзді у населений пункт обабіч дороги стояли односельці. Живий ланцюг розтягнувся аж до місцевого цвинтаря. Мала батьківщина нарешті дочекалася свого героя… 


2591 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.

 



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.