ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Куди нас хочуть завести сусаніни з Опоблоку

Куди нас хочуть завести сусаніни з Опоблоку

Історична довідка. Костромський селянин Іван Сусанін узимку 1612-13 років заради порятунку московського царя Михайла Романова завів польський загін у непрохідний болотистий ліс.

Питання руба: з якою метою йде у Верховну Раду «Опозиційна платформа – За життя»? Ну, звичайно ж, щоб  покращити життя людей. У наших «життєлюбів»  стосовно покращення – великий досвід. Згадаймо хоча б «вишки Бойка», незадекларовану віллу Сергія Льовочкіна на Лазурному березі поблизу Ніцци, яку вимагав заарештувати  Вадим Рабінович – колоритна особа, яку давно тримало в своєму полі зору НАБУ. Позаяк Вадим Зіновійович забув задекларувати, що винаймає будинок під Києвом за 10 тисяч доларів на місяць,  свій відпочинок на одному з найдорожчих ізраїльських курортів, прогулянки у Сінгапурі й Таїланді на яхті, які коштували йому мільйон гривень, переліт до Женеви на приватному літаку – туди і назад за півтора мільйона гривень…Тепер із Льовочкіним вони найліпші друзі і йдуть разом в одній колоні на штурм низьких зарплат і високих тарифів.

Насправді ж, наше з вами життя їх цікавить щонайменше, якщо взагалі їм на нього не наплювати. Їхнє завдання, схоже, – чітко виконати кремлівські інструкції стосовно руйнування України як незалежної, демократичної, європейськи спрямованої держави на порі її становлення, користуючись як динамітом прорахунками і зловживаннями попередньої влади. Це переконливо засвідчують їхні відверті заяви, наприклад, міністра палива й енергетики в уряді Азарова Юрія Бойка: «Скасуємо всі антиконституційні закони: про мову, освіту, перейменування (?) церкви, закон про люстрацію і так звану декомунізацію». Або кума російського президента Путіна і за сумісництвом – голови політради партії «Опозиційна платформа – За життя» Віктора Медведчука (підкреслено російською): «Вы же знаете хорошо отношение людей, которые сегодня живут на неконтролируемой территории, к вопросу вступления в НАТО. И даже вступлению в ЕС. Это отрицательное отношение большинства». Чи Нестора Шуфрича, котрий голосував  проти визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької і Луганської областей та заявляв, що «з Україною варто було б вчинити так, як колись із Югославією – розділити державу на суверенні частини». Кажуть, Нестор Іванович непогано навчався в школі. Та, напевне, не доучився, оскільки не втямив і досі, що Югославія була союзною державою (Сербія, Хорватія, Македонія, Чорногорія, Словенія, Боснія і Герцоговина, Косово, Воєводина), а Україна – унітарна.

Така загалом нині позиція представників політичної конструкції, котра отримала назву «п’ятої колони». Я ще не так давно наївно думав, що подібні речі підлягають кримінальному покаранню. Адже йдеться, власне, про демонтаж Української держави. Виходить – ні. Можна перебувати під слідством у підозрі в сепаратизмі і водночас кандидуватися в парламентарі та вести антиукраїнську пропаганду. Але поговоримо про закони, котрі, на думку наших «життєлюбів», є неконституційними. Чи відповідає це дійсності?

Як кажуть у народі, про котрий вони так піклуються: «Говорити – не ціпом молотити». Як би Юрій Анатолійович не напружувався, а «відмінити закон про перейменування церкви» у нього не вийде. По-перше, церква відділена від держави, тому не має жодного відношення ні до держави, ні до Конституції; по-друге,  жодну церкву в Україні ніхто не перейменовував – було створено Православну Церкву України; по-третє, будь-які зміни в ній може здійснити лише Помісний собор тієї ж таки ПЦУ.

Щодо закону про мову  Його, як і кожен прийнятий Верховною Радою попередніх скликань закон, відмінити справді можна. Але для цього потрібно мінімум 226 голосів у парламенті, а не максимум десять відсотків, на які може розраховувати «Опозиційний блок – За життя». Очевидно, Бойка надихнула обіцянка тоді ще кандидата в президенти Володимира Зеленського (сказана, сподіваюсь, у розрахунку на електорат) про те, що він «вивчатиме» цей закон. Що він з цим робитиме уже  на посаді президента, побачимо, а поки що нагадаю, що боротьба з українською мовою як державною ведеться від часів прийняття Закону про мови в Українській РСР. Комуністична більшість тоді зробила все, щоб він не запрацював. Не було передбачено жодного механізму впровадження закону в життя, і його просто проігнорували. Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» такі механізми має. І саме це бісить бойків, шуфричів, рабіновичів і всіх інших медведчуків, які лякають російськомовних громадян України «насильственной украинизацией». Жодного насилля закон не передбачає, він набагато демократичніший і лояльніший до національних меншин, ніж багато європейських. Ми утверджуємося як народ не за рахунок когось, а коштом своє історії, традицій, однієї з найбагатших мов світу, власної культури. На своїй землі, після шаленого гніту з боку тих, хто впродовж століть намагався стерти український народ як етнос із карти світу. В першу чергу – імперської Росії і радянської Москви. Німці вибачилися перед євреями за голокост. Росіяни ж перед українцями вибачатися за лінгвоцид не збираються,  більше того, активно продовжують вести проти української мови гібридну війну, в тому числі й силами проросійських запроданців, котрим Шевченко ще двісті років тому поставив на лоба тавро: «Раби, підніжки, грязь Москви». (Коли я дописував цю статтю, почув по телебаченню, що Путін знову заговорив про «єдіний народ» – «Не может так быть между частями одного народа». З цього приводу нагадаю відому сентенцію: «Cuisregio – ejuslingua» – чия країна, того й мова. І слова Людмили Путіної, тоді ще першої леді: «Россия там, где разговаривают по-русски»).   

Юрій Бойко зі своїми соратниками називає неконституційним і закон про люстрацію. З приводу конституційності чи неконституційності будь-якого закону питання вирішує Конституційний суд, а не «група товарищей». Що ж до даного закону, то прислухаймося до думки Венеційської комісії  – органу Ради Європи з питань конституційного права. «Венеційська комісія визнала право України на люстрацію. Венеційська комісія наголошує, що відповідно до концепції «демократії, здатної захистити себе», держава має право відстороняти від доступу до зайняття державних посад тих осіб, які можуть становити загрозу демократичній системі та/або показали себе негідними служінню суспільству… Люстрація не становить порушення прав людини як така, тому що демократична держава вправі вимагати від держслужбовців бути лояльними до конституційних принципів, на яких вона заснована (підкреслення моє  – Авт.). Така демократія має бути здатною вжити заходів з упередження поверненню тоталітарного режиму».

Сорок шість депутатів Верховної Ради (все ті ж десять відсотків) внесли подання до Конституційного суду щодо відповідності Конституції закону України про засудження комуністичного та нацистського тоталітарних режимів і заборону пропаганди їхньої символіки (квітень 2015 року). Не маю наміру дискутувати  з Михайлом Добкіним, Нестором Шуфричем, Юрієм Павленком, екс-суддею КС Василем Німченком та іншими, натомість запитаю:  кого саме вони збираються виводити з-під заборони, більшовиків чи нацистів, чи тих і іншх? Нагадаю, що коли у Парламентській асамблеї ОБСЄ з’явилася пропозиція заснувати День пам’яті жертв сталінізму і нацизму, в Москві відразу ж розцінили це, як «новий політичний демарш проти Росії», «образливий антиросійський випад» і «насильство над історією». Росіяни нікого не здивували. А от як розуміти парламентарів із синьо-жовтими прапорцями на лацканах брендових піджаків? Куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею?

І. нарешті, про ЄС і НАТО. За даними соціологічних досліджень вступ України до Європейського Союзу підтримують 62 відсотки громадян України (проти 22-х), до НАТО – 53 проти тридцяти. То що збираються оскаржувати опоблоківці, котрі «За життя»? Серед сепаратистів на окупованих та неокупованих територіях противників вступу України до Європейського Союзу і Північно-Атлантичного альянсу – усі сто відсотків.  Але, навіть, в ОРДЛО є ще й «меньшинство». А в Україні загалом дві третини населення  обрали для себе шлях до Європи. Від чийого імені опозиціонери збираються голосувати у Верховній Раді проти пункту п’ятого, частини першої статті 85-ої  Конституції України.? І де вони назбирають 300 депутатських голосів, які називаються «конституційною більшістю»?

Не можна було не зауважити, що опозиційні до України «життєлюби», так відверто піднімаючи голови, сподівалися на нібито проросійську орієнтацію нового президента. Так, Зеленський – російськомовний, вихований в атмосфері російської культури радянського штибу, у програмах очолюваного ним «95 кварталу» були скетчі сумнівного змісту. Але одна справа – провідний комік гумористичної програми, інша – президент України.  

Пригадаймо трансформацію барона Маннергейма – від генерал-майора царської армії до фельдмаршала і президента вільної Фінляндії. Останні телешоу показують, що щось розчаровує «опозиціонерів» Медведчука у поведінці Володимира Зеленського. Латентний русофіл, політолог Вадим Карасьов, котрий постійно «плаває» між двома політичними берегами і у якого, як у тій приказці – «що у тверезого на умі, у п’яного на язиці», вже дещо змінив риторику з прогнозів, обнадійливих для опозиціонерів, на невизначені. Напевне, у штабі Віктора Володимировича почали втрачати сподівання на альянс «ОБ – За життя» і «Слуга народу».  Прикметно й те, що зі списку кандидатів від партії «Слуга народу» зникли такі одіозні постаті, як блогер Макс Бужанський і телеведучий каналу «NewOne» Дмитро Співак. 

Слідкуймо за подіями.


163 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.