ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Кому вигідно внести плутанину у виборчий процес, дискредитувати і перетворити вибори президента на шоу?

Кому вигідно внести плутанину у виборчий процес, дискредитувати і перетворити вибори президента на шоу?

Прямий як штопор телеканал «Прямий» минулої суботи показав фільм про кандидата в президенти Володимира Зеленського. Це вже не перший короткометражний сюжет про житіє  представників «прекрасної сімки» зі списку фаворитів президентських перегонів. Якщо не помиляюсь, першою була стрічка про Анатолія Гриценка. І коли до цього жанру зарахувати й розборки з висловлюваннями  Пауло Коельйо та екс-генерального секретаря  НАТО Расмуссена стосовно чеснот Юлії Тимошенко, то слід чекати ще принаймні на три фільми.

Відверто кажучи, сюжет про Зеленського (як і попередній про Гриценка) дуже слабкий і не набагато професійніший за показані у травні минулого року на каналі «1+1» «Українські сенсації», де Гриценко і Бойко спілкуються з нечистою силою. Очевидно небідний екс-депутат Володимир Макеєнко, заявлений як власник «Прямого», міг би розщедритися й на професійніших тележурналістів, аби не відштовхувати від нього глядача. Але то – його справа. А щодо нашвидкуруч спеченого фільму, то в ньому все ж є раціональне зерно. Його автори, на відміну від широкого кола аналітиків, може й самі того не усвідомлюючи, звертають увагу на одну важливу обставину: думка висунути кандидатом у президенти популярного коміка виникла не вчора і не позавчора, а разом із появою сценарію першого фільму «Слуга народу», якщо не навпаки. Тобто не спонтанно. Цікаво лише, у кого і для чого.  Зеленський – не результат пошуку оптимального кандидата, не випадок (casus), а вдало знайдений варіант передвиборної технології.

Казус Зеленського своєрідний, він полягає не стільки у заплутаності мотивів його виходу на політичну сцену, скільки у поставленому вище питанні. Відповідь на нього кожен має шукати сам, оскільки вона не прозвучить з уст ні політичних оглядачів, ні, тим більше,  політтехнологів команди «Зе». Її ми повинні знайти самі. Для того, щоб усвідомити, наскільки популярний артист годиться в президенти.

Під час однієї передачі на тому ж «Прямому» народний депутат Павло Кишкар назвав чотири головні критерії, яким мав би відповідати наступний президент: україноцентризм, професіоналізм, відсутність корупційних зв’язків і відкритість. Почнемо з останнього. Дмитро Гордон показав у своїй програмі тригодинне інтерв’ю Володимира Зеленського. Довірчий тон Дмитра Ілліча налаштовував на відчуття відвертості, а сяюча усмішка і зворушлива печаль на обличчі артиста зачаровували багатьох глядачів, причому так глибоко, що вони не стільки слухали, скільки дивилися. І не помічали, що по суті багато із сказаного Зеленським практично нічим не відрізняється від проповідей Юлії Володимирівни, епатажних заяв Олега Валерійовича чи «фактів і аргументів» Бойка, та що відвертість тут і не ночувала. Це той самий товар, тільки в іншій обгортці. Насправді нічого  іншого, крім гарних фраз, у Зеленського за плечима немає. І покладатися на його високі рейтинги навряд чи варто, оскільки під час опитувань стосовно президентських надій більшість громадян узагалі відмовляються відповідати.

У фільмі про Зеленського зроблено спробу прив’язати його до корупції. Розповідається, де і з ким співпрацює керівник «Кварталу» (зокрема в Росії), які має доходи, яку маєтність, де зберігає гроші тощо. Та  ніякої корупції, шановні, там немає. Є його робота, є заробіток – це його бізнес. Діє  згідно з вимогами законів, тож не треба рахувати гроші в його кишені. А що десь там щось, то мораль і закон не завжди співпадають. Хоча мораль і не остання  річ.

Що ж до фаховості, то Зеленський – професіонал у своїй роботі, талановитий комедійний актор, далеко не де Фюнес, але достатньо популярний. Гарний менеджер, щоправда, у вузькій сфері шоу- і кінобізнесу. У державному будівництві не тямить ні бельмеса. У міжнародній політиці теж. Навряд чи відрізнить полк від бригади. В питаннях економіки добре знає хіба що, як вести власний бізнес. Для керівника держави цього мало. Що знають усі притомні люди, не зрозуміло, чому цього не знає він сам. Не зрозуміло також, яка інтрига стоїть за усією цією веремією: внести плутанину у виборчий процес, дискредитувати і перетворити вибори президента на шоу, відсунути на якийсь щабель когось із  кандидатів чи просто комусь насолити? А, можливо, усе разом?

А от із україноцентризмом у Володимира Зеленського, як кажуть за поребриком, «напряженка». Вихований по суті на російській і російсько-радянській культурі, сформований у середовищі всесоюзних «кавеенників», він залишився поза межами української свідомості. Зеленський дивиться на українську історію, не освячену конспектом з історії СРСР, під особливим кутом. А українську мову і культуру просто зневажає, що постійно й демонструє на сцені палацу «Україна». Для Володимира Олександровича – це лише матеріал, щоб поглузувати над придуркуватими хохлами. Та й Українська держава для нього щось на зразок історичного непорозуміння, хоч сам він в цьому й не зізнається. Згадаймо бодай виступи «Кварталу» в Юрмалі. А чому б йому не посміятися над «пригодами росіян в Солсбері», дірочкою у російській космічній станції, зрештою, над історичними екскурсами Володимира Путіна? У роки минулої війни радянські комедійні актори ой як висміювали ворога!

Зеленський свідомо підтримує тих, хто й досі спекулює мовним питанням («Ну хотят люди на востоке і юге говорить по-русски, не мешайте им»), ніби не розуміє, що ніхто нікому не забороняє говорити між собою хоч аварською. Не зупинився, навіть, перед святим, назвавши Томос… термосом. Дивлячись на таке, я постійно згадую слова академіка, радянського дисидента, Героя України Івана Дзюби, сказані ще десять років тому: «І знову — вже вкотре! — набирає гострої актуальності цей зазивально-мобілізаційний слоган майже столітньої давності («З ким ви, майстри культури?»): з ким ви?.. з ким?..». З ким ви були, добродію, разом із своїм «Кварталом» під час російської агресії проти Грузії, коли сміялися над українським і грузинським президентами? З ким були, коли росіяни захоплювали Крим?  З ким, коли російські пірати захопили наших моряків?  З ким, з ким?.. І з таким багажем ви зібралися іти в президенти України? Як кажуть французи – «міль пардон».

До речі, де ото стільки «міль» (в умовних одиницях) узяв Володимир Олександрович на виборчу заставу? Невже відірвав від власного серця?

Фото – звідси 

157 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.