ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Кіровоградщина: сьогодні українському богатирю виповнилося б 90 років

Кіровоградщина: сьогодні українському богатирю виповнилося б 90 років

На початку листопада 90 років виповнилося б сільському богатирю, людині, яка за життя не завоювала великої популярності, але досягла незвичайних успіхів.

Ви коли-небудь пробували підняти 90-кілограмову штангу, або присісти із 130-кілограмлвим тягарем на плечах?Далеко не кожен чоловік, навіть молодий, здатний витримати такі навантаження.  А якщо уявити, що подібні вправи легко виконує 80-річний дідусь?

Віталій Петрович Свірненко мало чим відрізнявся від звичайного сільського дідуся – жив на свою скромну пенсію, туботи мав буденні. Та крім домашнього господарства й городу, щодня – обов’язкові тренування по кілька годин. Бо він у свої і 83, і 85 не збирався сходити з дистанції – семикратний чемпіон України, двократний чемпіон світу та чемпіон Європи з пауерліфтінгу. Віталій Петрович, пенсіонер із села Межирічки Голованівського району, що на Кіровоградщині, потрапив і в Книгу рекордів Гіннеса: на мізинцях розкинутих рук міг утримувати гирі кожна вагою  32 кілограми. І це незважаючи на те, що під час війни був поранений у руку. 

Життєвих випробувань випало на його долю чимало. Жив, як на гойдалці - то успіх і благополуччя, то біда,  зневіра  і втрата всього надбаного. Багато разів стояв перед спокусою великих і величезних грошей.  Мав  би їх, звісно, жив би інакше, та не доводилось би повсякчас проявляти волю - хто зна чи зумів би досягати успіху, залишатися самим собою?

Коли почалася війна Віталію не виповнилося ще й 14. Йому, хлопчакові, довелося вивозити на підводі (у селі з тих, хто умів правувати кіньми залишився тільки він), часом і під бомбардуванням,  кілька сільських родин у евакуацію.

В армію потрапив  сімнадцятирічним. Ось як згадував той час Віталій Петрович: «7 листопада 1944 року  мені сповнилося сімнадцять. Через три дні я був уже в ешалоні, що мчав на фронт. Через півроку Перемогу святкував під Бухарестом, будучи ще неповнолітнім. Чи була необхідність призову такої молоді? Не було. Бо Радянська армія на той час за чисельністю втричі переважала сили ворога.

У Румунії я потрапив до спецпідрозділу, який супроводжував і перевозив вагони з особливо цінним вантажем, у тому числі і з фронтовими посилками. До Союзу відвіз три   вагони таких посилок: у Ростов, Москву і Хабаровськ. Перед від’їздом отримали з напарником нове обмундирування, а через сорок п’ять днів, коли  зайшли до кабінету коменданта Хабаровська, щоб оформити проїзні документи, мабуть, налякали його.У полковника брови поповзли вгору: «Такого жахливого вигляду я не бачив навіть на фронті, у тих, хто виходив з оточення!»  Форма на нас  обдерлась, півтора місяці ми не бачили лазні, тож по тілу повзали воші. Отакою була та «супроводжувальна» робота. Комендант відправив нас  митися, нам видали нове обмундирування і ми, взяли курс на Москву, сівши в поштовий вагон. Коли перетинали річку Амур мені якраз виповнилося вісімнадцять.

Через деякий час нас, два десятки хлопців, які бажали продовжувити службу, відправили у Підмосков’я на будівництво передавального радіоцентру. Ми його будували впродовж довгих п’яти років, не отримуючи ні копійки, навіть додаткового харчового пайка, як того вимагали, по суті, каторжні земляні роботи. Уже в зрілому віці до мене прийшло усвідомлення того, яким безсоромним було наше командування і якою була насправді робітничо-селянська влада, серед представників якої не водилося ні робітника, ні селянина.»

  Ця  досить довга цитата для того, щоб показати, як справді багато випробувань довелося пройти цьому чоловікові і наскільки критично і глибоко він був здатен оцінювати життєві факти. Для спортсмена це ніби й необов’ язково. Але ж Віталій Петрович не звичайний спортсмен.

Значне природне обдарування поєднане з непростою долею породили справжній феномен: звичайний сільський дід і власник високих спортивних звань, один з найстарших в Україні атлетів. Наприклад, уже коли мав більше 80-ти, на чемпіонаті України з пауерліфтингу збірна команда, що складалася з чотирьох ветеранів і двох юнаків і яку тренував Свірненко (усі члени команди – мешканці Голованівщини), завоювала перше місце, спортсмени  стали чемпіонами України у своїх вікових та вагових категоріях, а Віталій Петрович -- шестиразовим чемпіоном України.

Вихідець із учительської сім’ї, Віталій Свірненко, демібілізувавшись, теж вступив до Одеського педінституту на відділення фізичного виховання. Та через сімейні обставини навчання довелося відкласти (вищу освіту здобув уже пізніше). Вчителював у Троянській середній  школі, дуже швидко шкільну спортивну команду  зробив кращою в районі – і це в тяжкий післявоєнний час, коли про якесь спортивне спорядження,  обладнання й мови не було. Тоді ж уперше став чемпіоном серед силачів Одеської, а потім і Кіровоградської областей.

У житті  Віталія Петровича кілька разів траплялися переломні моменти, коли, здається, все  втрачено, усі попередні надбання зруйновано. Безпідставне звинувачення у нападі на секретаря партійної організації і навіть порушена  з цього приводу кримінальна справа у  радянські часи могли запросто зламати життя. На щастя, наклеп розкрився і звинувачення були зняті. Однак, Свірненко покинув рідне село і вчителювання. Тоді довелося попрацювати і у цирку. Іншого разу всі  плани й надбання зруйнувала природна стихія. Нелегко було пережити вже в немолодому віці і смерть єдиного сина Василя, здоров’я якого  не витримало навантажень Якутської геологорозвідки. Слабша людина могла б зламатися, опустити руки, дозволити собі пливти за течією. Але Віталій Петрович завжди плекав в собі оту здорову природну силу  -- і фізичну, і внутрішню, моральну, яка завжди дозволяла залишатися самим собою, не піддаватися всіляким нечистим спокусам, яких чимало траплялося на життєвому шляху.

Скільки разів йому робили запаморочливі пропозиції, які, здавалося, відкривали фантастичні перспективи, бо досконале знання можливостей  людського організму, його допустимих  навантажень, володіння тренерськими методами, що дозволяли досягати  високих спортивних результатів, приваблювали багатьох сильних світу цього. Мав свого часу запрошення і від середньоазійських ханів, і від золотодобувачів Якутії, і від московських професорів, і від радянського генерала, який пропонував стати  його особистим масажистом. Але  …не було на кого залишити стареньку матір, та й вона постійно застерігала сина від спокус великими грошима і благами, нагадуючи: там, де великі гроші, там може бути й велика біда.

Потім не раз згадував: як би йому згодилися ті гроші, коли їх так катастрофічно не вистачало  на поїздки на спортивні змагання Якось щоб дістати гроші на таку тпоїздку Віталію Петровичу довелося закласти свою хату. Тоді серед спортсменів з десяти держав світу їх було троє – учасників змагань, старших 80-ти років. На той час Свірненко вже двічі був чемпіоном світу, здобувши ці звання у 78 і у 79 років. Дводенну програму йому довелося виконати за один день – не вистачало коштів на  довше перебуввання, але навіть за таких умов Віталій Свірненко став чемпіоном Європи і світу з гирьового спорту у своїй віковій та ваговій категорії і здобув дві золоті медалі (усього він їх мав більше чотирьох десятків!).

Після цього з ним сталося невеличке чудо: одинокий в останні роки, Віталій Петрович і не сподівався вже на сімейне щастя. Але якось про його спортивні успіхи повідомила одна з місцевих газет.  Публікацією зацікавилась жінка із сусіднього району, значно молодша за Віталія Петровича. Прямуючи десь у своїх справах, заїхала у Межирічку познайомитися з багатирем. А через деякий час стала його дружиною, та ще й однодумцем, соратником  у спорті.

Ще за кілька рокі до  відходу у інші світи (до свого 90-річчя він не дожив трохи більше півтора року) він тренував сільських хлопців, які виявляли до того охоту. Але з констатував: здоров’я молоді нині не те – швидка їжа, газовані  та алкогольні напої, незбалансованість харчування даються взнаки. Але твердо вірив – не перевелися богатирі на українській землі!

244 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.

 



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.