ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Як Василь Іванович тулить горбатого до стіни

Як Василь Іванович тулить горбатого до стіни

Баталії навколо Закону про державну мову тривають

Свою статтю я адресую не ворогам обговорюваного Закону про функціонування української мови як державної – їх не переконаєш. Не тим, для кого українська мова не тільки материнська, а й рідна – їх переконувати не треба. Пишу для тих, кому «какая разница, на каком языке разговаривать» чи «яка різниця…». І ще одне  – я не казатиму, чому українці мають право на цей закон. Натомість говоритиму про брехню і маніпуляції, які супроводжують процес його прийняття з боку так званих опонентів. Так званих тому, що справжні опоненти не вдаються до словесного шулерства.

Поле бою зосередилося на двох теренах: медведчуківських телеканалах і у Верховній Раді. На першому щодня збирається проросійська рать – Олена Лукаш, В’ячеслав Піховшек, Руслан Коцаба, Євген Червоненко, Андрій Лесик, Михайло Добкін, Дмитро Співак, Вадим Рабинович – другий у рейтингу брехунів і маніпуляторів серед українських політиків, тощо.  На іншому – депутати Верховної Ради, котрі у ці дні обговорюють поправки до проекту закону. Аргументи, якими оперують його противники, – «невчасно, є завдання важливіші», «закон порушує положення Європейської хартії регіональних мов або меншин». Мета – заблокувати прийняття закону хоча б до парламентських виборів. 

Особливо напружується екс-суддя Конституційного суду, генерал-полковник юстиції, народний депутат від «Опозиційого блоку» Василь  Німченко. Саме Василь Іванович подав чи не найбільшу кількість поправок до проекту закону, і саме він чи не найактивніше коментує і поправки, і хід їхнього обговорення. «Генерал!», – підкреслює з пієтетом його парламентський колега Нестор Шуфрич. Василь Іванович і справді поводиться по-генеральськи. От тільки чомусь нагадує генералів Салтикова-Щедріна, які були впевнені,  «что булки в том самом виде родятся, как их утром к кофею подают». Його тлумачення тих чи інших положень проекту таке ж далеке від проекту закону, як і уявлення цих генералів про випічку. За логікою юридичної думки Василя Івановича ви й самі можете прослідкувати, спостерігаючи  обговорення закону по телевізору, – воно триває.

Німченко заявляє, ніби Закон про державну мову розділятиме суспільство, і внесено його в парламент задля рейтингу президента  та щоб відволікти увагу виборців від стану справ у державі. Стосовно останнього, то у нинішній виборчій кампанії все настільки випливає на поверхню, що навряд чи щось узагалі може відволікти увагу виборця. А щодо намагання розділити суспільство, то це почали робити  саме «регіонали» ще  під час виборів третього президента, до того в Україні ніхто про таке взагалі не говорив. Розділяють і тепер, заявляючи, ніби у Києва і Донбасу різні історія та герої. Що і є намаганням розділити країну. Не вийде – Україна одна! Цілісна і неподільна. Зі своєю історією і своїми героями та антигероями.

Отже – про головні аргументи Василя Івановича. Україна – багатонаціональна держава, у ній понад сто мов, тож усі вони мають функціонувати нарівні з українською, в тому числі і на виборчих дільницях. Уявляєте собі бюлетень, віддрукований відразу кількома десятками мов і відповідну ситуацію на виборчій дільниці? Звичайно ж, маразм. І чи насправді Україна багатонаціональна держава?Відповідно до документів ООН і ЮНЕСКО, національна держава — це та, де титульний народ становить не менше 67 відсотків населення. В Україні українці за переписом населення 2001 року складають 77,8 процента, а внаслідок відторгнення Росією Криму – цей відсоток став ще більшим.

Другий «аргумент» – новий закон порушує положення Європейської хартії регіональних мов і мов меншин. Однак, згідно з висновками юристів, не менш досвідчених, ніж Василь Іванович, посилатися на неї некоректно. Це стверджують учені-юристи Київського державного університету імені Тараса Шевченка. (Далі, заради полегшення сприйняття тексту, я дозволив собі окремі виділення курсивом – Авт.). Некоректно тому що при перекладі навіть саму назву цієї Хартії перекрутили так, що вона повністю дезорієнтує і збиває з істинного шляху. В офіційному перекладі зазначено: «Європейська хартія регіональних мов і мов меншин». Французьке словосполучення langues minoritaires перекладено не зовсім вірно, першим і найуживанішим значенням його є меншість, а не меншина. Перекладач, як це не прикро констатувати, просто використав російський переклад:«Европейская хартия региональных языков или языков меньшинств». На жаль це не тільки збіглося зі стратегією певних ностальгічно-імперських дій російського політичного істеблішменту, але і не відповідає ані духу, ані змісту самої Хартії. У Хартії йдеться про захист не мов меншин, а про захист  мов, які опинилися в меншинному, міноритарному стані.Розробникам Хартії навіть важко  збагнути ситуацію, коли мова сусідньої супердержави майже задушила мову офіційну.Саме українська мова ієзуїтськими і насильними адміністративними методами систематично викорінювалася з ужитку практично в усіх сферах по всій Україні і ще й зараз залишається в упослідженому становищі у багатьох регіонах, у яких українське населення становить більшість. За останні роки процес русифікації не набагато уповільнився, а навіть посилився через абсолютне панування в українському інформаційному просторі, книжковому ринку і у шоубізнесі російської мови. В Україні вживаються надто помірковані і скромні заходи з відродження української мови у сфері освіти і культури. Однак за роки незалежності не було дискредитовано ні російськомовне населення, ні його культурні та духовні запити, тому істеричні заклики про поліпшення стану російської мови і культури не є піклуванням про права етнічних росіян, що мешкають в Україні, а боротьбою проти мовних прав українців і відродження української мови в Україні. (З Вісника КДУ ім. Траса Шевченка).

Не про долю мов національних меншин, котрі перебувають під загрозою зникнення, уболіває генерал від юстиції «со товарищи». Не про мову кримських татар, караїмів, гагаузів, кримачаків. А про «великий и могучий», який не тільки панує більш як на одній восьмій частині земного суходолу, а й прагне собою замінити мови сусідніх держав. На підтвердження – слова Людмили Путіної на порі її перебування в статусі першої леді: «Необходимо утверждать, отстаивать и расширять языковые границы русского мира... Утверждение границ русского мира – это и отстаивание, и укрепление национальных интересов России… Россия везде, где говорят по-русски». 

Такі слова без дозволу президента Російської Федерації не говорять вголос.

Читайте також: Про мовний закон – без істерик та емоцій 

170 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.