ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Декілька слів про роман Валерія М’ятовича «Номенклатурний декамерон»

Декілька слів про роман Валерія М’ятовича «Номенклатурний декамерон»

ПАНТЕЛІЙОВИЧ В АМУРАХ І ПОЛІТИЦІ

Вчені мужі стверджують, що в природі все взаємопов’язано. І вони не помиляються. Свіжий приклад: презентацію роману про супершанувальника жіноцтва його автор призначив на кінець вересня, на що природа відреагувала початком «бабиного літа». І поцілила в десятку – у ці дні проймаєшся таким же благодушним настроєм, як і читаючи «Номенклатурного декамерона». Його головний герой – людина мила, товариська, не скажеш, що скупа, у свої ...надцять років понад пенсію ще досить діяльна та ще й гарний оповідач. То ж мимоволі ловиш себе на думці, що із задоволенням посидів би з ним десь у затишку, випив по чарці, особливо того напою, який він, згідно із твердженням автора, жене з великим знанням справи і охоче ним пригощає, згадав би спільних знайомих і послухав його цікаві розповіді, не задумуючись, що в них правда, а що - плід фантазії старого джигуна. А те, що Григір Пантелійович Приходько – несусвітній бабій,  то це особиста справа людини і клопіт хіба що його дружини Ольги Никанорівни.

М’ятович знайомить нас із своїм героєм,  колишнім начальником управління з охорони таємниць у пресі, і його товаришами - провінційними залишками колись могутньої системи, що окопалися у міському осередку Організації ветеранів, де ще від часів генерала Герасимова знаходила прихисток відправлена у відставку партійна і радянська номенклатура. Всі вони – люди як люди, а як активісти – круглий нуль, бо насправді нічого не роблять, нічого не вирішують, практично нікому не допомагають, а лише граються у громадську роботу, як їхня патронеса Баба Соня у вождизм чи Сажі Умалатова (за словами Петра Осадчука – Умамаловатова) – у Радянський Союз. Зате охоче діляться один з одним спогадами і плітками. Загалом – цікава публіка: один пише маразматичні вірші, другий рахує, кого «треба було розстріляти», третій лає бізнесменів, зокрема й вихідця з їхнього середовища Кіндрата, однак охоче бігає по горілку за його гроші...

Колись вони були в силі. Хоча й тоді нічого не вирішували, хіба що розпоряджалися людськими долями. Вказівки, що треба робити і чого не слід, їм «спускали» згори, і вони ретельно їх виконували, часом стараючись до дуру. Паралельно на когось подавали документи на нагороду, когось виключали з партії чи звільняли з роботи. І жили у теплі та ситості. Єдине, що їх непокоїло – це як би не потрапити в немилість до начальства, бо практично перебували на становищі «царевої челяді»: догодив – маєш усе, не догодив – усе втратив.

Герої М’ятовича благополучно пережили події 91-го року і, завдяки доброті нелюбих їм демократів, навіть отримали пенсії держслужбовців. Вони і тепер живуть у теплі та ситості.  Єдине, чого їм не вистачає, це ідеї, яка б вивищувала їх над суспільством. Тож спогади про минуле для них –  фантом, котрий тримає в тонусі і заохочує вірити у свою значущість.

Це і є основною причиною невмирущої любові Григора Пантелійовича до Сталіна.  Приходько вдячний побудованій вождем системі і не проти, аби вона повернулась. Адже саме в ній він реалізувався. Не завдячуючи важкій і виснажливій роботі чи великому таланту, а завдяки безпринципності, умінню служити і викручуватися в будь-якій ситуації. Він чітко засвоїв кодекс поведінки номенклатурного працівника, зокрема «Карають не за те, що нагрішив, а за те, що попався», і пильно дотримувався цього правила протягом усього життя. Людина він не дурна, розуміє жахливу  злочинність сталінського режиму, але для всього знаходить виправдання. Сон Пантелійовича – то квінтесенція лукавої філософії і оголений портрет його фальшивої душі. А пригоди із гіпсовою статуєю вождя тільки підкреслюють пустопорожність марень про повернення до минулого. 

Роман М’ятовича налічує понад шістсот сторінок. Однак читається легко і з азартним інтересом. Стилістика автора не перевантажена важкими мовними конструкціями, а сюжет – зайвими деталями чи подробицями. Описуючи події і змальовуючи свого героя з  його оточенням, автор не вдається до публіцистики, навіть іронії, тим більше моралізаторства. Його розповідь ведеться в площині амурних пригод Григора Пантелійовича, цікавих сюжетів, забавних картин і ледь окреслених сторінок історії. Читач сам доходить висновків, закладених у романі. Це вже відбувається потім, коли перегорнуто останню сторінку, читач відійшов від магії сюжету і почав подумки повертатися до прочитаного.

2310 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.

 



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.