ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Чому Кіровоград – не Дніпропетровськ, а Єлисавет – не Січеслав

Чому Кіровоград – не Дніпропетровськ, а Єлисавет – не Січеслав

Після прийняття декомунізаційних законів ледь не кожен мешканець України чув про те, що одним з варіантів перейменування Дніпропетровська є назва Січеслав. Сталося це завдяки зусиллям дніпропетровської організації Руху, яка ще наприкінці 80-х років виступила з ініціативою перейменувати Дніпропетровськ на Січеслав. Авторство назви Січеслав належить історику Дмитру Яворницькому, який у 1918 році за часів Директорії УНР намагався перейменувати Катеринослав, але назва Січеслав так і не стала офіційною.

Другий обласний центр, який в наш час має бути перейменований, - Кіровоград має в чомусь подібну, а в чомусь кардинально відмінну ситуацію із вибором нової назви. На відміну від Катеринослава, Єлисаветград за часів УНР змінив назву. Однак друга відмінність від Катеринослава – цей факт  так і не став відомим широкому загалу в наш час.

Як і дніпропетровський Рух був у 1989 році ініціатором перейменування Дніпропетровська, так само і від кіровоградського Руху лунали заклики перейменувати місто. Але спершу на одному з мітингів у Кіровограді у 1990 році з вуст киянки Лариси Скорик, одного з тогочасних облич Руху, пролунала пропозиція перейменувати Кіровоград не назвою часів УНР, а назвою російської імперії - Єлисаветград, яка є аналогогічною до назви Катеринослав. Цілком закономірно, що згодом, у 1992 році, міський осередок Руху виступив проти назви Єлисаветград, при цьому не визначившись щодо іншої назви.

В часи СРСР історія визвольних змагань суттєво перекручувалась. Про багато фактів, пов’язаних з «жовтоблакитниками» та «самостійниками» (саме так починаючи з 1918 року називали борців за українську державність комуністи), взагалі не згадували. Тому про всі обставини, пов’язані з можливим перейменуванням Катеринослава на Січеслав, до цього часу не відомо. Про саму ж назву Січеслав стало відомо від діаспори, яка використовувала назву Січеслав як згадку про часи визвольних змагань 1917-1921 років. Не винятком був і Кіровоград. Ті, хто емігрував з цього міста (і їх була достатня кількість), також використовували назву часів УНР, а саме –  Єлисавет. Однак враховуючи брак інформації про період визвольних змагань 1917-1921 роки, це сприймалось інакше. Справа в тому, що назва Єлисавет, яку зустрічаємо у спогадах таких відомих дійових осіб 1917-1921 як Винниченко, Шульгин, Чикаленко, Омелянович-Павленко, Маланюк, Липа, Сосюра та ін., продовжувала активно вживатися мешканцями не зважаючи на чисельні перейменування міста (Зінов’євське, Кірове, Кіровоград) аж до німецької окупації у 1941 році. З цих причин назва Єлисавет вважалась народною. Лише в 1992 році кіровоградський краєзнавець Володимир Босько, дослідивши архівні матеріали, на яких назва Єлисавет була поєднана з тризубом на печатках, опублікував статтю «За часів Грушевського і Винниченка наше місто називалося Єлисавет. Завірено круглою печаткою». Але дослідження було оприлюднене запізно, вже після подій, які стали початком сьогоднішнього протистояння в кіровоградському суспільстві у зв’язку із перейменуванням. Тому дослідження так і не отримало поширення серед загалу.

Печатка Повітовий Староста м.Елісавета

У 1992 році були затверджені державні символи України: гімн, прапор і герб. По країні почалась заміна радянської символіки на вивісках, печатках та ін. Щоб мінімізувати витрати, серед кіровоградців виникає ідея перейменувати місто одночасно зі згаданою заміною, щоб тризуб був поєднаний вже з новою назвою.

Ініціативна група на чолі з тодішніми депутатами Верховної Ради Володимиром Панченком (який на цей час широко відомий науковою роботою та літературними дослідженнями) та Віктором Шишкіним (який до цього часу встиг побувати на посту генерального прокурора та судді конституційного суду) направила своє звернення до Кіровоградської міської ради. Прохання про перейменування дослівно звучало так: «На наш погляд Кіровограду слід не придумувати нову назву, а повернути йому історичне ім’я. При цьому, можливо, коротку форму цього імені – Єлисавет. Саме так його називали люди, залишивши «град» для паперів. Саме така назва раз по раз зустрічається в спогадах і листуванні наших визначних земляків…» Назва Єлисаветград прямо не звучала. Однак в сесійній залі міськради, де вже не було Панченка, депутати жодного разу не згадали назву Єлисавет. Назва Єлисавет була піднята Панченком, а похована міськими депутатами. Депутати, що виступали, наполягали виключно на назві Єлисаветград. Саме тоді 25 червня 1992 року чітко окреслились три групи: «за Єлисаветград», «за «нову українську» назву», «проти перейменування».

Автор дослідження про назву Єлисавет Володимир Босько більше не розвивав цю тему, адже обираючи поміж групами, він вибрав групу «за Єлисаветград». А «єлисаветградці», які від самого початку поводили себе більш системно, вирішили згуртувались навколо однієї назви – Єлисаветград, адже варіант Єлисавет лише б послабив підтримку Єлисаветграда.

Стаття Боська вже скоро викликала відповідь з табору «за нову українську назву», який з початку конфлікту вважав назви Єлисаветград та Єлисавет тотожними. Краєзнавець та фаховий історик Сергій Шевченко у своїй статті «Що ж таке «Єлисавет»?» стверджував, що Єлисавет – це ім’я, яким називали імператрицю Єлизавету Петрівну («Веселая царица была Елисавет»). При цьому він уникнув згадки, що Єлисавет (цариця) була жіночого роду, а Єлисавет (місто) був чоловічого роду.

Однак насправді Сергій Шевченко знав, що назва Єлисавет з’явилась задовго до появи назви Єлисаветград, ще у 1755 році. Знав, але намагався уникати таких згадок. В одній з його статей була розміщена цитата рапорту до гетьмана: «Росіяни нині військо запорізьке до решти вигубити хотять для чого на сьому боці Дніпра фортеці як Єлисавет та прочія пороблено…». Цитата була сучасним перекладом, який в оригіналі звучав так: «такъже и головы россияне обдирали, а нинѣ уже Войско Запорожское вконецъ истребить хотят, для чего и внов по сей сторонѣ Днѣпра городы, яко-то Елисаветъ и протъчіе подѣланны, и уже Войско Запорожское все у мѣшокъ убрато.» Тобто словосполучення «город Єлисавет» було замінене на «фортеця Єлисавет». Насправді Єлисавет та фортеця святої Єлисавети були різними об’єктами. Місто знаходилось на лівому березі, а фортеця – на правому. Також в архіві Нової Січі є документи козацької старшини, в яких поряд з обо’єктом «город Елисаветъ», згадувався інший - «Елисаветъ- кріпость» або «крѣпость стия Елисаветы».

Конфлікт щодо перейменування якраз був у розпалі і обом групам стало невигідно визнавати назву Єлисавет. Історикам ця назва відома давно, однак цей факт не отримав широкого розголосу. Кіровоградське суспільство не вимагало окремих досліджень про виникнення міста, а задовольнялось інформацією про місто з досліджень єлисаветинської фортеці, Нової Сербії або поселень Новослобідського козацького полку. Довгий час переважну більшість суспільства не цікавив період визвольних змагань у місті. Кіровоградські фахові історики демонстрували пасивність у цих питаннях. Для досліджень вони вибирали періоди, пов’язані з Російською імперією, адже за такі дослідження можна було отримати премії, гранти та інші винагороди від Російської Федерації через московського урядовця Віктора Петракова. До цього часу лише дві людини системно вивчали документи архіву Кіровоградської області періоду 1917-1921 роки. Це Володимир Босько на початку 90-х та Юрій Митрофаненко наприкінці 2000-х.

На початку 2000-х років була виявлена цікава знахідка стосовно перейменування міста у 1918 році, однак ця знахідка лише цитувалась, але не було спроб проаналізувати її. Мова йде про спогади діяча тих років повстанського отамана Фотія Мелешка. У своїх спогадах «Українські січові стрільці на Єлисаветчині» знаходимо речення: «На початку 1918 р. Єлисавет було перейменовано Стратегічною Радою Гладоського Вільного Козацтва на Незовий». Відразу впадає в очі некоректність цієї фрази. Міста як відомо перейменовують центральні органи. Крім відсутності повноважень, Глодоське козацтво не мало і стосунку до Єлисавета, адже в Єлисаветі в грудні 1917-січні 1918 був створений Єлисаветський курінь Вільного козацтва. Прояснюють ситуацію деталі. Зазначене речення наведене як примітка (тобто пояснення, яке має менше значення, ніж основний текст) до слова «Єлисаветчина» (не до Єлисавет, а до Єлисаветчина, це принципово). Все стало б на свої місця, якби примітка звучала б так: «На початку 1918 р. за клопотанням Стратегічної ради Глодоського козацтва Єлисаветчина була перейменована на Низ (стала Низовою)». Адже саме 6 березня 1918 року Мала Рада УНР прийняла закон «Про поділ України на землі», яким була змінена назва міста з Єлисаветграда на Єлисавет. Водночас Єлисавет ставав центром землі Низ. Підтвердженням цієї версії є факт зустрічі з Винниченком членів Стратегічної ради Глодоського Вільного козацтва Ілька Бондаренка та Василя Бодура на початку 1918 року. Крім того Мелешко в своїх спогадах жодного разу не згадував ані про засідання, на якому обговорювалось перейменування, ані саму назву Низовий. Місто у своїх мемуарах та художніх творах Мелешко називав виключно Єлисавет.

Сьогоднішні події з перейменуванням показали, що всі три існуючі групи продовжують залишатись заручниками комуністичного режиму. Історія, яка нав’язувалася  комуністичним режимом стосовно Української Держави, Центральної Ради та Директорії УНР, далась взнаки. Комуністи стверджували, що Україна в ті часи не мала ознак державності. А теперішні головні дійові особи, які лобіюють ту чи іншу назву вважають, що Закон про перейменування Єлисаветграда на Єлисавет був «несправжнім» або «невиваженим». Комуністи стверджували про відсутність самостійності козацтва в середині 18-го століття, а козаків, які проявляли прагнення до самостійності, називали зрадниками та «мазепинцями». Сьогодні ініціатори перейменування ставлять під сумнів факт заснування міста біля єлисаветинської фортеці українцями та факт самостійності козаків у виборі назви (без згоди царської влади Російської імперії). Ці обставини демонструють, що декомунізацію не можна почати та завершити виключно законами. Для реальної декомунізації потрібно ще багато зробити історикам, освітянам, журналістам, урядовцям та загалом усій громаді. Успіх декомунізації залежить від кожного з нас.

Бланк Повітового Старости м.Єлисавета

Бланк Повітового Старости м.Єлисавета

Штамп на листі „Интендантській Відділ при Елисаветському Повітовому Військовому Начальнику”

Печатка з написом по колу „Интендантській Відділ при Елисаветському Повітовому Військовому Начальнику”



Матеріали, які публікуються у рубриці «Колонка автора» відображають думки і погляди автора. 
1292 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail [email protected]

 



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.