ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

Антоніна Корінь: Талановитих людей треба помічати, згуртовувати, підтримувати

Антоніна  Корінь: Талановитих людей треба помічати, згуртовувати, підтримувати

У культурному та літературному житті нашого краю Антоніна Корінь – помітна постать.  Без неї важко  уявити гуртування літераторів, бардів, фестивалі  національних товариств, конкурси красного слова для дорослих та дітей, різноманітні відзначення, ювілеї, виставки, видання антологій, а для когось найдорожчим стало  щире слово підтримки досвідченої поетеси  у ту мить, коли душа тільки входить у храм Слова й культурної круговерті.

Поетеса, перекладач, авторка більше двадцяти книг, громадський діяч, лауреат кількох премій та багатьох відзнак,  Антоніна Михайлівна Корінь нині відзначає свій ювілей.

Першим віршем стала колискова для братика

– Пані Антоніно, слово, художня творчість багато років супроводжують вас.  А чи памятаєте ту мить, коли  у душі народився перший  у житті рядок?

– Пам’ятаю. Мені тоді було років шість-сім. Колихала малесенького братика,  намагалась приспівувати, так і народилися якісь рядочки. Було там щось типу: «Я люблю страну мою…» Тож я вже тоді займалась патріотичним вихованням підростаючого покоління. (Сміється) А якщо серйозно, то вже десь у  п’ятому класі у мене з’явився цілий зошит з власними віршами. Я й досі його зберігаю.

– А ви памятаєте, як література, енергетика слова впливали на вас? Які почуття будили? Як ви її сприймали?

– Усе моє життя  поруч були книги. Мама ж викладала мову й літературу у школі. А у нашому селі на Чернігівщині не було ні ясел, ні дитячого садка.  Трохи гляділа мене бабуся, але десь років із трьох я з мамою ходила до школи. Сиділа на задній парті, часом смішила дітей у класі, але й щось запам’ятовувала. Пізніше  любила читати мамі уголос. А вже десь у восьмому класі мені доручали перевіряти зошити учнів. Оцінок, звісно, я не ставила. Це вже робила мама, переглянувши й мою роботу заодно.

З усього нашого класу, тільки моя мрія  збулася

– А що вас найбільше хвилювало у ті роки? Як формувався ваш світогляд, уподобання, вибір майбутнього шляху?

Найбільше  мене хвилювала несправедливість. Ми тоді передплачували багато газет, у тому числі дитячих – «Піонерську правду», «Юний ленінець», і я почала туди дописувати. Та ще й інших дітей долучила до цього. Ми писали, наприклад, у районну газету, що  автобус у село не ходить регулярно, хліб вчасно не завозять, кіно не привезли. І це мало резонанс. А часом і допомагало змінити ситуацію.

Та найбільше мені пам’ятається публікація про мого однокласника Валіка, хлопчика, який мені подобався. Він врятував малого, який провалився під лід на річці, коли грали в хокей. Цю замітку опублікувала «Піонерська правда».

Пізніше, вже у старших  класах,  я з подругою Вірою Погуляй (нині вона заслужений журналіст України) поїхали в Корюківку до бандуриста і майстра музичних інструментів Олександра Корнієвського. Він був репресованим, але тоді ми ще не розуміли що й до чого. Він дуже обережно з нами говорив, все казав, що не хотів би нашкодити нам своїми розповідями. Ми тоді щось написали, але й досі пам’ятаю, що серед перших музичних інструментів, які зробив Олександр Корнієвський, була скрипка для тоді ще  юного артиста Марка Кропивницького. Отакі парадокси долі.

– Але ж ви не стали професійним журналістом.

– Так вийшло, що тоді на факультеті журналістики вимагали два роки стажу, а його у мене не було, хоча я мала рекомендації з редакції районки. Тож я вступила до бібліотечного інституту, який теж був мені дуже близьким по духу. І не жалкую, бо у ті часи партійної журналістики мені навряд чи вдалося б зберегти простір власної свободи, який дуже важливий для мене. Натомість я постійно друкуюсь у багатьох і багатьох газетах, журналах, займаюсь тим, що мені подобається і що люблю.

Пригадую, у школі ми писали твір – хто ким мріє стати. Тоді були популярні професії геолога, космонавта. Я одна з класу написала, що хочу бути журналістом і письменником. І, як не дивно, з усього класу тільки у мене та дитяча мрія збулась… У моїй долі щасливо співпали диплом, професія і хобі.

Графоманія  не така вже й погана річ…

– У нашому краї вас ще знають, як засновника і ведучу кількох творчих клубів.  Люди пам’ятають теплі, пізнавальні чи зворушливі засідання «Жмені», «Євшана»…

– Був ще «Женьшень» – для творчих пенсіонерів. «Жменя» протрималася десять років, «Євшан» –20.

– Багато з тих, хто приходили на засідання цих клубів, заряджені творчими амбіціями, але тільки деякі мають пристойний рівень. Як вам вдавалося підтримувати між ними баланс спілкування і зацікавленості?

– Я не така видатна, щоб вважати себе наставником, намагаюся спілкуватися з людьми на рівних. Рідко таке було, щоб я відмовлялась комусь редагувати рукопис, може, навіть не поставлю своє прізвище, але ж посприяю людині, якій так потрібен творчий ріст, відчуття самореалізації.  Творчість – це дуже позитивна риса, у якій би формі вона не проявлялась. І у цьому контексті я б не сказала, що графоманія така вже погана річ…

Творчій, а особливо пишучій людині, просто необхідне відповідне середовище. У ньому вона отримує можливість зростати швидше й досконаліше, ніж наодинці. Є у нас у Петрівському  районі непоганий поет Григорій Ліщенюк. Він єгер і живе далеко від літературних тусовок. Але, я думаю, його вірші набули б глибшого, серйознішого звучання, якби він мав творче оточення. Адже це обмін знаннями, враженнями від прочитаного, критичні зауваження і поради.

Тому я й доклала  немало зусиль, аби створити літературно-мистецьке середовище у Долинській, де зустріла напрочуд багато талановитих людей.  Кожен з них особистість, а разом вони -- це вже явище для краю. Так само я бачу зараз великий потенціал у Новоукраїнському районі. Талановитих людей треба помічати, згуртовувати, підтримувати.

У болгарах мені імпонує оптимізм і прагнення зберегти себе

– Сьогодні діяльність болгарського національно-культурного товариства вже важко уявити без вас. Що вас привело туди?

– Мабуть, те, що я постійно прагну до чогось нового. Якось захопилась перекладами з російської, білоруської. Для поета це відкриває нові обшири, допомагає відчути й зрозуміти, як інший народ осмислює відомі теми. Познайомилась з антологією  класичної болгарської поезії. Вона мені дуже сподобалась  прагненням зберегти себе, свою культурну неповторність, і у той же час, на відміну від нас, українців, які у віршах багато плачуть, сумують, оптимізмом, мажорністю. Пізніше з допомогою свого колеги Олександра  Кердіваренка взялася й за сучасну поезію. Замахнулася відразу на поета-академіка  Матея Шопкіна.

Поступово познайомилась ближче з болгарським культурним товариством  і зустріла там багато обдарованих, непересічних людей. І тепер я не уявляю свого життя без спілкування з ними, без наших спільних проектів, мандрівок.

А які несподівані зустрічі це дарує! Ще у 1992 році мені до  рук потрапила збірка перекладів Захарі Іванова. Вона мені дуже припала до душі точністю слова, відчуттям не лише смислу, а й загальної енергетики твору. Я написала відгук на цю збірку і він був опублікований у тодішній «Кіровоградській правді». Уявіть собі моє здивування і радість, коли я зустріла Захарі Іванова на цьогорічному Шевченківському святі у Вінниці.

А поїздка у Варну? Це місто кілька разів виборювало звання столиці культури у Європі. За чотири дні фестивалю там відбулося 258 культурних заходів! Мені дуже подобається, що останнім часом і у нашому місті помітно побільшало культурних ініціатив, майданчиків для різноманітних заходів.

Є вже у мене підготовлена збірка перекладів із латино-американських поетів. Там здебільшого твори  патріотичного звучання. Вони були б доречні у наш напружений час. Але поки немає коштів на видання. Взялася я й за вірменську поезію. Зараз перекладаю Ованеса Туманяна. Тож, у мене попереду багато цікавих зустрічей!

І скрізь мені щастить потрапляти на людей, з якими я маю спільні душевні радари.

  

400 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.