ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦIЯ

100-річчя битви під Крутами: історія родини Шульгиних

100-річчя битви під Крутами: історія родини Шульгиних

До 100-річчя битви під Крутами, на вулиці Шульгиних у нашому місті урочисто встановлено меморіальну дошку Володимиру та Олександру Шульгиним.  Ця родина певний час  мешкала у нашому місті. Вона дала українській революції  початку минулого століття двох видатних діячів – Олександра і Володимира. Перший – міністр закордонних справ УНР, другий – один з організаторів  київських студентів та гімназистів на захист УНР від більшовицької навали.  Володимир, до того ж, народився  тут.

Хто справжній автор історії  Єлисаветграда?

Батько родини, Яків Шульгин, працював у нашому місті контролером Державного банку. Для нього, історика і філолога, ця робота була не тільки не  улюбленою – вимушеною, аби прогодувати сім’ю. (Так за версією краєзнавців, але нащадки Шульгиних, які нині мешкають за кордоном, вважають, що родина не мала на той час матеріальних проблем). Та й причиною прибуття до  Єлисаветграда  корінного киянина було те, що повернувшись із заслання за участь у старій Громаді, він не мав можливості працювати за фахом. Хоча, як зазначає Володимир Босько, вибір цей не був абсолютно випадковим: тут мешкав його давній знайомий, організатор місцевого осередку Громади Опанас Михалевич, очевидно також, що тут жили його родичі. Принаймні, одним із голів міської думи був Василь Шульга, згодом він же, але вже як Шульгин згадується у іпостасі члена будівельної комісії, яка опікувалась спорудженням будинку Громадського зібрання. Гласним  повітового земського зібрання  був Костянтин Шульгин, у якого, припускає Володимир Босько, і жив Яків Миколайович з родиною, бо  службовою квартирою, на яку мав право, він не користувався, що зафіксовано в  архівних документах.

Про небайдужість до громадського життя та  українофільство свідчить його належність до Єлисаветградського благодійного товариства  розповсюдження грамотності та ремесел, до якого входили відомі на той час у місті діячі освіти та просвіти Микола Федоровський, Наталя Бракер, Павло Рябков, Олександр Тарковський (батько знаменитого поета і дід не менш знаменитого режисера), архітектор Лишневський, один із власників машинобудівного заводу Роберт Ельворті. Разом із Опанасом Михалевичем вони були причетні до організації Товариства Українських Поступовців.

Яків Шульгин – історик за фахом,  автор праць, деякі з них і досі цінуються істориками («Павло Полуботок, полковник чернігівський», «Нарис Коліївщини»), часом підписувався «Я.Ш.» або «Л.Ч.». Другий розшифровується так само просто, як і перший – Любчин  чоловік.  Його дружина Любов Миколаївна Устимович, представниця одного зі значних українських родів, за сімейними переказами причетних до  нащадків гетьмана Полуботка, була людиною освіченою і мала безперечний вплив на своїх чотирьох дітей, двоє з яких – Володимир та Микола народилися у Єлисаветграді. До речі, за іронією долі саме у нашому місті довгий час перебувала відома картина Василя Волкова «Петро І  відвідує в тюрмі наказного гетьмана  Павла Полуботка в 1724 р.», яку свого часу у автора придбав Ельворті, після 1944 року її сліди губляться, але етюд до неї, очевидно, придбаний разом з картиною, і досі  знаходиться у одного з місцевих колекціонерів.

-  Безперечно, історія родини Шульгиних, яка стільки зробила для України, - наголошує краєзнавець Володимир Босько, першовідкривач  архівного матеріалу, - заслуговує монографічного дослідження. Те, що й досі такої книги немає, очевидно, пояснюється тим, що чимало документів (а це і атестат про закінчення Київського університету, виданий Якову Шульгину  13 вересня 1875 року,  атестат про службу його батька Миколи Шульгина, указ про підтвердження дворянства роду Шульгиних,  формулярний список про службу Якова Шульгина, його свідоцтво про народження) знаходяться у Кіровоградському обласному державному архіві і столичним дослідникам невідомі. Історик Сергій Шевченко свого часу випустив невелику книжечку про родину Шульгиних. Вона могла б розвинутися у солідну монографію, але, на жаль, автор передчасно пішов з життя.

І хоча Шульгини прожила у Єлисаветграді всього шість років, Яків Миколайович міг залишити тут неоціненний слід. За припущенням того ж Володимира Боська, він, учень Володимира Антоновича та Михайла Драгоманова, міг бути справжнім автором «Історичних нарисів м. Єлисаветграда», які повернулися до нащадків під ім’ям довголітнього міського голови Олександра Пашутіна. Своє припущення краєзнавець грунтує на тому, що  історичні нариси написані дуже професійно, а практика, коли освічені люди задля заробітку готують якісь тексти, підписані зовсім іншими іменами, що побутує нині, цілком могла засосовуватись і наприкінці ХІХ століття.

Шульгини повернулися до Києва у 1899, і лише  через чотири роки Яків Миколайович дістав дозвіл викладати російську мову та літературу у знаменитій Першій Київській гімназії. Його учнями були Михайло Булгаков. Костянтин Паустовський, Олександр Вертинський, Ігор Сікорський…

Де похований Володимир Шульгин?

На це запитання будь-хто, хто хоч трохи цікавиться  українською історією, відразу відповість: на Аскольдовій могилі. Так, Володимир Шульгин був серед тридцяти, похованих там. Це про них знаменитий вірш Павла Тичини, це на їхній могилі промовляв Михайло Грушевський, саме Володимирові присвятили свої спогади Людмила Старицька-Черняхівська та Сергій Єфремов.

Але  кілька років тому у пресі з’явилось сенсаційне повідомлення, що прах його друга Науменка (до речі, цілком можливо, сина директора гімназії, де вчився молодший Шульгин) разом із прахом Володимира,  з яким вони померли, обнявшись, і так були й поховані, ще перед зруйнуванням Аскольдової могили, родичі таємно перепоховали на Лук’янівському цвинтарі у Києві. І ця версія  начебто підтвердилася – відбулося перепоховання.  Маємо тепер могилу – одну з небагатьох, тих, хто загинув за Українську державу?

  *  *  *

Олександр Шульгин, член Центральної ради, міністр іноземних справ першого українського уряду,  перебуваючи в еміграції, незадовго до смерті написав спогади, де  про наше місто  відгукується так: «Не завжди Єлисаветград був пусткою в українському відношенні, не був він таким і за  часів перебування там моїх батьків. А у  80-их роках це був  своєрідний, хоч і конспірований, центр виховання українців».

 

   

326 0
НОВИНИ

Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на Ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в Україні та Світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Електронна пошта №1- простий та зручний e-mail ім'я@ukr.net.



Найсвіжіші та найголовніші новини за сьогодні на http://www.ukr.net.

Sinoptik.ua - погода в україні та світі.

KINOafisha.ua - всі фільми в кінотеатрах України.

Базар avtosale.ua - місце, де можна купити найкраще авто.